Отважным - МэнЧеСтер

Грязь повсюду мозолит глаза,

Что сказать, что ответить,

Как дети ведём себя порой себя, не скрою.

Я сам далеко не без греха,

И крики о помощи в строчках стиха

Мои едва заметны.

Припев:

Куда мы идём;

что будет,

Когда дойдём?

— Неважно!

Со знаменем, что несём, —

Нам не писан закон;

Отважным!

Вожди лают и смеются в лицо,

Словно стая голодных псов.

Давно не чувствовали холод оков,

На своих запястьях.

Так в чем заключается счастье;

Что есть надежда, и что есть любовь;

Помогает ли вера тебе,

Если в кровь просочились грехи?

Припев:

Куда мы идём;

что будет,

Когда дойдём?

— Неважно!

Со знаменем, что несём, —

Нам не писан закон;

Отважным!

Так пускай мудрецы нас рассудят!

И среди миллиардов прогнивших судеб,

Отыщет одну, что еще не погасла

В пучине лжи.

И не напрасно она расцветёт

И зажжёт остальные,

Чтоб засияла из-под пыли

Наша планета!

Припев:

Куда мы идём;

что будет,

Когда дойдём?

— Неважно!

Со знаменем, что несём, —

Нам не писан закон;

Отважным!

Бруд усюди мозолить очі,

Що сказати, що відповісти,

Як діти поводимося часом себе, не скоро.

Я сам далеко не без гріха,

І крики про допомоги в рядках вірша

Мої ледь помітні.

Приспів:

Куди ми йдемо;

що буде,

Коли дійдемо?

- Неважливо!

Зі знаменем, що несемо,—

Нам не писаний закон;

Відважним!

Вожді гавкають і сміються в обличчя,

Немов зграя голодних псів.

Давно не відчували холод ока,

На своїх зап'ястях.

Так у чому полягає щастя;

Що є надія, і що є любов;

Допомагає чи віра тобі,

Якщо в кров проникли гріхи?

Приспів:

Куди ми йдемо;

що буде,

Коли дійдемо?

- Неважливо!

Зі знаменем, що несемо,—

Нам не писаний закон;

Відважним!

Тож нехай мудреці нас розсудять!

І серед мільярдів прогнилих доль,

Знайде одну, що ще не згасла

У безодні брехні.

І не даремно вона розквітне

І запалить решта,

Щоб засяяла з-під пилу

Наша планета!

Приспів:

Куди ми йдемо;

що буде,

Коли дійдемо?

- Неважливо!

Зі знаменем, що несемо,—

Нам не писаний закон;

Відважним!