Аллегория - МэнЧеСтер

Разливая по строчкам

Обреченную душу,

Запалю строки-бочки

Шнуром многоточия,

Чтобы выйти наружу…

Ни угла, не приюта,

Бесконечное море.

И нулем абсолюта

Мигом станет минута —

Вырываюсь на волю.

Припев:

И слова-галеоны,

Свободы дыхания

Обнажат переборки,

Души отговорки,

Не найдя оправдания.

И густыми штормами

Ворвется в лагуны,

В замирающий шепот

Разрывающий рокот —

Гитарные струны!

В клочья рвутся фрегаты

Натянутых нервов.

И бессонные карты

Смещают все в серый —

Закаты, рассветы.

…Обожженною кожей

Свежесть воздуха чую…

Вверх возьмет осторожность,

Верну мысли в ножны…

Свободу линчую…

Розливаючи за рядками

Приречену душу

Запалю рядки-бочки

Шнуром крапки,

Щоб вийти назовні.

Ні кута, не притулку,

Нескінченне море.

І нулем абсолюту

Миттю стане хвилина—

Вириваюся на волю.

Приспів:

І слова-галеони,

Свободи дихання

Оголять перебірки,

Душі відмовки,

Не знайшовши виправдання.

І густими штормами

Увірветься в лагуни,

Замираючий шепіт

Розриваючий гуркіт —

Гітарні струни!

На шматки рвуться фрегати

Натягнуті нерви.

І безсонні карти

Зміщують все в сірий

Захід сонця, світанки.

…Обпаленою шкірою

Свіжість повітря чую…

Вгору візьме обережність,

Поверну думки в ніжні ...

Свободу лінчу…