Мимо городов - МэнЧеСтер

Мимо городов, тысяч городов и дней,

Думая о ней — движешься быстрей, быстрей.

Наши голоса, вспомнят, но едва найдут.

Слёзы и слова спрячутся от нас и ждут.

Припев:

Дай мне чуть-чуть тоски,

Дай мне чуть-чуть любви, —

Я найду то, что между строк;

Я приду, ведь ты прийти не сможег.

Много лет я искал пути!

Находил, но не мог идти.

Всем, кто знал наши имена —

Падал, но, ждал, ведь есть она;

Она…

Ближе всех планет, растворяя свет — найти;

Только на краю, если ты успел дойти.

Тысячи домов, разрушенных домов и дней;

Думая о ней, чувствую себя сильней, сильней.

Припев:

Дай мне чуть-чуть тоски,

Дай мне чуть-чуть любви, —

Я найду то, что между строк;

Я приду и ты прийти не сможешь.

Много лет я искал пути!

Находил, но не мог идти.

Всем, кто знал наши имена —

Падал, но, ждал, ведь есть она;

Она…

Есть она;

Она…

Повз міста, тисячі міст і днів,

Думаючи про неї — рухаєшся швидше, швидше.

Наші голоси, згадають, але ледь знайдуть.

Сльози і слова сховаються від нас і чекають.

Приспів:

Дай мені трохи туги,

Дай мені трохи кохання, —

Я знайду те, що між рядків;

Я прийду, адже ти прийти не зміг.

Багато років я шукав шляхи!

Знаходив, але не міг йти.

Всім, хто знав наші імена—

Падав, але ждав, адже є вона;

Вона…

Ближче за всі планети, розчиняючи світло — знайти;

Тільки на краю, якщо ти встиг дійти.

Тисячі будинків, зруйнованих будинків та днів;

Думаючи про неї, почуваюся сильніше, сильніше.

Приспів:

Дай мені трохи туги,

Дай мені трохи кохання, —

Я знайду те, що між рядків;

Я прийду і ти прийти не зможеш.

Багато років я шукав шляхи!

Знаходив, але не міг йти.

Всім, хто знав наші імена—

Падав, але ждав, адже є вона;

Вона…

Є вона;

Вона…