Les mots sortent seuls - MELAN, Rilcy, Capdem

Chaque jour est compté, le temps nous marque

Les dossiers sont de plus en plus durs à classer

Ma conscience me menotte pour laisser vierge mon casier

Les joies, les déceptions, les peines, on les voit passer

Un cœur chaud pour faire fondre une tête froide comme un glacier

Là, c’est dans l’instant, marre de saigner

La vie comporte des étapes mais certains les sautent

Comment s’aimer les uns les autres?

Né dans un monde où on a pas choisi les règles, ça tourne pas rond

Encore heureux, je suis le résultat de l’amour de mes parents

La rue est pleine de vice, dur d’en tenir les rênes

Je suis pas pour le, loin d'être peureux mais je flippe quand je vois que

l’avenir se barre en

Couilles, certains sur le carreau s'étouffent, finissent martyrs ou ''clodo''

La rue m’arrâche des frères, j’ai vu partir des potos

Coco, fume un joko, arrête de sniffer la coca'

Je préfère de loin quelques coquards sous whisky-Coca

Je parle de tout ou de rien, les mots sortent seuls, dévoilent des cicatrices

profondes

C’est toujours mieux que de se morfondre

Quand t’y penses, on est pas si mal que ça ici

Même si la route est loin d'être lisse comme un bois qu’on ponce

Y’a pas qu’une seule issue, même si la galère sollicite trop de salissures

Que nos efforts paient sera la seule récompense

Mais comment faire sans lâcher de commentaires?

J’ai besoin de réponses avant qu’on m’enterre

Donc les mots sortent seuls, ensorcellent, pas ceux qui portent l'œil ni ceux

qui ton sort cèlent

Pas pour casser du sucre ni poser mon grain de sel

T’as compris le truc, pour me défouler je gratte plein de seizes

Je vais pas te feinter, te prendre pour un simplet

Un mic', un synthé et je te balance ma synthèse

Y’a plus de principes depuis la maille et autre trompe-l'œil

Donc je braille sur le sampleur, 'faut que je taille, ça me pompe l’air

Ce que je compte faire, franchement, j’en sais trop rien

Mais j’insiste à rester droit et pas devenir un vaurien

Conscient qu’une vie s'échappe à chaque fois que je passe à autre chose

Je continue dans la même voie: porter ma voix et mes proses

Je parle à mes proches comme quand je rap, je pause-

-serai la même en bas d’chez moi sans un casque

Toujours la même chose, à dire qu’ailleurs

Que cette vie n’a rien de rose que ce soit dans les quartiers ou ailleurs

J’appuierai bien sur pause pour mettre en plan ma noirceur

Soir-ce, les mots sortent seuls comme un brailleur

Mes silences sont la froideur de mes songes

Donc, quand le coeur me démange, je prend la feuille et les punchs

Et mes pinceaux se mélangent, matière grise et couleur sang est l’encre dans

laquelle je plonge ma plume

Pour toucher le fond des âmes

Je partage mon amertume, parle de mes drames

Mes compagnons de bitume savent que le poids du mal équivaut à celui des maux

Les mots sortent seuls comme des lames

Кожен день злічений, час відзначає нас

Подавати файли стає все важче

Моє сумління приковує мене залишити шафку порожньою

Радості, розчарування, печалі ми бачимо, як вони минають

Тепле серце, щоб розтопити холодну голову, як льодовик

Прямо зараз, втомився від кровотечі

У житті є етапи, але деякі пропускають їх

Як любити один одного?

Народжені у світі, де ми не обирали правила, це неправильно

Все ще щасливий, я результат батьківської любові

Вулиця повна пороків, важко тримати поводи

Я не за це, я не боюся, але я злякаюся, коли це бачу

майбутнє висить

М'ячі, деякі на підлозі захлинаються, закінчуються мучениками або "бомжами"

Вулиця розриває мене від братів, я бачив, як рідні йшли

Коко, кури джоко, перестань нюхати кока-колу

Я віддаю перевагу трохи кокарда під віскі-колу

Я говорю «все або нічого», слова виходять самі по собі, показують шрами

глибокий

Це завжди краще, ніж мопінга

Якщо подумати, ми тут не такі вже й погані

Хоча дорога далеко не гладка, як шліфована деревина

Є не тільки один вихід, навіть якщо на камбуз забагато бруду

Єдиною винагородою буде те, що наші зусилля окупляться

Але як це зробити, не залишаючи коментарів?

Мені потрібні відповіді, перш ніж мене поховають

Тож слова виходять одні, заворожують, а не тих, хто носить око, ні тих

хто приховує твою долю

Щоб не ламати цукор чи просити мої два центи

У вас є хитрість, щоб випустити пар, я чешу багато шістнадцяти

Я не буду вас притворювати, прийміть вас за простака

Мікрофон, синтезатор, і я дам вам свій синтез

Існує більше принципів, починаючи з трикотажу та інших trompe-l'œil

Тому я кричу на пробник: «Треба обрізати, він висмоктує моє повітря».

Що я планую робити, чесно кажучи, я не знаю.

Але я наполягаю на тому, щоб залишатися прямим і не ставати негідником

Усвідомлюю, що життя вислизає щоразу, коли я рухаюся далі

Я продовжую так само: несу мій голос і мою прозу

Я розмовляю зі своїми близькими, як коли я читаю реп, я роблю паузу-

-Буде так само внизу без шолома

Завжди те саме, сказати це в іншому місці

У цьому житті немає нічого райдужного, чи то в околицях, чи в іншому місці

Я натисну паузу, щоб намалювати свою темряву

Сьогодні ввечері слова виходять одні, як бешкетник

Моє мовчання — це холод моїх мрій

Тому, коли моє серце свербить, я беру листок і удари

І мої пензлі змішуються, сіра речовина і колір крові — це чорнило

в яку я занурюю ручку

Доторкнутися до дна душ

Я ділюся своєю гіркотою, розповідаю про свої драми

Мої бітумні супутники знають, що вага зла дорівнює ваги зла

Слова виходять одні, як леза