J'avance j'échoue j'me relève - MELAN

J’voulais prendre le mic', moi faire un témoignage de vie

Pas faire le mac, non, juste défouler ma rage de vivre

À quatorze ans, tu rappes comme un débutant, c’est dégoutant hein Mais d’jà

certains lâchaient des larmes en m'écoutant

Malheureux d'être bloqué dans l’système, leurs profs, m’ont coupé les ailes,

alors la rue à fait des siennes

Au réveil c’est spliff et café noir, un moral triste, quand t’es trop p’tit,

c’est dur de comprendre c’que la street à fait d’toi

Immature quand on t’recales-tu t’adules?

J’suis différent moi, c’est sûr, j’l’ai vu dans l’regard des adultes

J’sais pas c’que les saints veulent, moi, j’me fous d’Noël et de leurs fêtes de

l’an

Quand j’remplis cinq feuilles, c’est pas avec de l’encre

J’parcours les trottoirs et les saisons, j’ai trop peu d’maille

Mélancolique notoire, j’aime foutre le boxon dans les opens mic'

Je vis, j’meurs, j’avance, j'échoue, j’me relève

J'écris mes peurs, ma merde, la France, jusqu'à c’que l’jour se lève

Sympathique, non, seize piges en année sabbatique

Alors ça boit, ça fume, ça rappe, ça rec et ça pratique

Moi qui voulais juste le rêver X a cramé l’son

Complication, 2009 sera mon année sombre

Mes objectifs, moins précis qu’les boîtiers Canon

Ça rend impulsif, j’espère qu’mes ex moutier m’pardonnent

J’enchaîne les sons autant qu’les villes et les canas qu’on m’prête

L’omerta c’est mon équipe, j’me dis que ces gars la m’comprennent

J’me noie sous tise et des vagabonds, je m’imbibe

J'écris avant que je m’habille, décousue comme vagabond d’la rime

J’y mets du mien et puis j’m’en fous qu’on vienne m'évaluer

Même mal luné ça fait du bien d'évacuer

J’voulais juste rapper un peu, j’ai fini sur des scènes

J’arrête la beuh, j'écris mieux, mais en vrai, j’dors mal

J’pleure y’a pas d’larmes, l’insomnie s’lit sur mes cernes

Pour les jeunes, j’suis vieux, j’trouve bizarre c’qu’ils trouvent normal

Tout s’accélère, j’veux pas d’une vie toute pâle, célèbre

La réussite me tend la main, j’veux pas, j’touche pas ses lèvres

Mauvais élève alors j’refuse toutes les propositions

Qui prétend faire du rap sans prendre position?

J’me rends compte que les trois quarts sont à côté d’la plaque

Que dans les loges, ça joue les stars à raconter d’la blague

Moi, j’suis qu’un punk, alors tant mieux si ça larsen

Nan j’oublie pas qu’on est passé du public à la scène

Fallait qu'ça parle, j’y échappe les rumeurs, les on-dit

Les connards, drogués qui jacte n’on pas d’couilles dans leurs jeans, passons

C’est la dernière d’mes préoccupations, garçon

N’approche pas tes oreilles trop près de mon caleçon

J’enchaîne les bouteilles au stud' ou sur les bancs du parc

Donc j’m'étonne pas que l’album prenne du retard

Ça s’concrétise on mixe, on masterise, putain j’suis dégouté

Si tu savais à quel point j’aime pas m'écouter

Il faut qu'ça sorte, que j’puisse passer à autre chose

J’ai trop fait l’mort alors qu’j’suis productif à haute dose

J’me dis que l’passé c’est d’l’entraînement

Souvent déçu entre les amours déchus et les enterrements

Ma vingtaine, c’est ma chasse d’eau, il faut qu’elle s’casse de là

Mes musiques, c’est que des ragots, il faut qu’on fasse de l’art

Qu’on soit sobre, jovial, dans l’mal ou qu’on titube

J’balancerai d’la punch en sorte que l’histoire continue

Я хотів взяти мікрофон, щоб я дав свідчення життя

Не сутенерство, ні, просто виливаю свою гнів, щоб жити

У чотирнадцять ти реп, як новачок, це огидно га Але вже

деякі плакали, слухаючи мене

Нещасливі, що застрягли в системі, їхні вчителі відрізали мені крила

потім вулиця діяла

Коли ти прокидаєшся, це тріска і чорна кава, сумний дух, коли ти занадто молодий,

важко зрозуміти, що зробила з тобою вулиця

Незрілий, коли ми згадуємо, ти поклоняєшся?

Я інший, це точно, я бачив це в очах дорослих

Я не знаю, чого хочуть святі, я, мені байдуже до Різдва та їхніх свят

рік

Коли я заповнюю п’ять аркушів, це не чорнило

Я ходжу по тротуарах і пори року, у мене занадто мало сітки

Сумнозвісна меланхолія, я люблю трахнути боксона у відкритий мікрофон'

Я живу, вмираю, рухаюся далі, зазнаю невдачі, я знову встаю

Я пишу свої страхи, своє лайно, Франція, до світанку

Гарно, ні, шістнадцять фрілансерів на рік перерви

Тому він п’є, курить, читає реп, грає і практикується

Я, хто просто хотів це мріяти, X спалив звук

Ускладнення, 2009 буде моїм темним роком

Мої об’єктиви, менш точні, ніж камери Canon

Це робить вас імпульсивним, сподіваюся, мої колишні мутьє пробачать мене

Я ланцюю звуки так само, як і міста й кани, які мені позичають

Омерта — це моя команда, я кажу собі, що ці хлопці мене розуміють

Тону в тисі й бродягах, впиваюсь

Я пишу перед тим, як одягнутися, блукаючи, як волоцюга рими

Я ставлюся до цього, а потім мені байдуже, чи прийдуть мене оцінити

Навіть у поганому настрої приємно евакуюватися

Я просто хотів трохи почитати реп, я опинився на сценах

Я зупиняю траву, пишу краще, але по правді кажучи, я погано сплю

Я плачу, сліз немає, по темних колах читається безсоння

Для молодих людей я старий, мені дивно, що вони вважають нормальним

Все прискорюється, я не хочу блідого, знаменитого життя

Успіх тягнеться до мене, я не хочу, я не торкаюся її губ

Поганий студент, тому я відмовляюся від усіх пропозицій

Хто вдає, що читає реп, не займаючи позицію?

Я усвідомлюю, що три чверті не відповідають дійсності

Що в гримерках це грає зірок, щоб розповідати анекдоти

Я всього лише панк, тим краще, якщо це буде зворотній зв’язок

Ні, я не забуваю, що ми вийшли з публіки на сцену

Про це треба було говорити, я уникаю чуток, чуток

Придурки, наркомани, які розмовляють, не мають куль у джинсах, їдемо далі

Це мене найменше хвилює, хлопче

Не наближайся до моїх боксерів

Я прив’язую пляшки до шпильки або на лавках у парку

Тому я не здивований, що альбом запізнився

Це матеріалізується, ми змішуємо, майструємо, блін, мені огидно

Якби ви знали, як я не люблю себе слухати

Воно повинно вийти, щоб я міг рухатися далі

Я занадто багато вважав себе мертвим, поки я був продуктивним при високих дозах

Я кажу собі, що минуле – це тренування

Часто розчаровується між впалими коханнями та похоронами

Мої двадцяти, це мій флеш, він повинен зірватися звідти

Моя музика — це плітки, ми повинні творити мистецтво

Незалежно від того, чи ми тверезі, веселі, у біді чи хитаємося

Я нанесу удар, щоб історія продовжувалася