Faut qu'on apprenne à s'comprendre - MELAN

J’sais pas c’qu’ils pensent quand on s’regarde

Quel est l’besoin pour la demande

On est perdus entre deux mondes

Sachant qu’parfois même les yeux mentent

A savoir qu’on y arrive qu’en bûchant

J’m'éloigne de l’homme hagard et sans jugeote qui tout bas chuchote ses

jugements

Dis moi, y’a quoi d’plus important que l’amour et la peur

Que d’travailler sur soi, qu’un homme qui laboure son labeur

Qu’une femme qui s’respecte et surveille son aura

J’comprends que les pires choses à vivre sont sûrement les plus belles leçons

d’moral

On fait aller, on tise, ça calme c’qui nous obsède

Mes cicatrices sont donc les plus belles choses que j’possède

Moi j’ai besoin d’soleil, de partir voir la vie

Sans rage, d'échange et d’partage, marre d’en pâtir, de vomir par la vitre

Il faut qu’j’m'éloigne du délire sale bouffe et biture

Evoluer pour mieux rebondir, j’en ai assez d’bouffer l’bitume

Faut qu’on s’remette en question, y’a trop de haine dans c’qu’on pense

Faut qu’on arrête, faut qu’on apprenne à s’comprendre

Il serait grand temps d’tourner les pages

Vivre est un métier, il est l’heure d’en accepter les tâches

J’m’en vais écouter les sages

Faut qu’on apprenne à s’comprendre pour faire passer le message

J’ai pas compris où est-ce qu’on va, j’vois un tas d’thugs à la page

Des sons inaudibles, j’préfère les barbeucs à la plage

A s’enfoncer dans l’inutile t’as raté l’test

Miss t’es bête et à force qu’on t’dise que t’es belle t’as zappé l’reste

On a tant d’choses à découvrir, tant d’choses à partager

Combien d’bouches à nourrir et combien d’raisons d’pas s’lâcher

C’est bel et bien sur scène que j’assure mon taf

Quand ma vie fait des siennes, quand j’arrive à surmonter l’insurmontable

Mais qui a dit qu’il fallait qu’on s’range dans des cases

La désinformation a tellement mis d’choses étranges dans les crânes

Enlève tes volets, fais tomber l’mur, fais péter l’toit

Arrête d'être affolé, et commence par t’connaitre pour rester toi

J’aimerais qu’ce soit l’mépris qu’nous méprisions, c’est létal

Sur l’même piédéstal, sortons d’nos prisons cérébrales

Faut qu’on avance, y’a trop de peine dans c’qu’on pense

Faut qu’on arrête, faut qu’on apprenne à s’comprendre

Il serait grand temps d’tourner les pages

Vivre est un métier, il est l’heure d’en accepter les tâches

J’m’en vais écouter les sages

Faut qu’on apprenne à s’comprendre pour faire passer le message

C’est bien beau d’vouloir s’comprendre, faudrait déjà s’regarder

A croire que l’homme aime s’faire du mal, qu’il prend plaisir à s’recaler

J’en ai marre de stagner, j’enlève mes chaines pour laver l’ancre

J’veux faire ma vie loin des chiennes et des malveillants

Donc faut s'éloigner d’l’oseille, de tous les lobbies des peaux-claires

Ceux qui s’sont pris pour Popeye mais n’ouvrent jamais leurs paupières

Ceux qui donnent des leçons mais dans l’fond sont jamais carrés

A être tout l’temps sombre, finissent par s'égarer

A force de m’ouvrir, c’est plus du sang moi j’pisse du son

Y’a pas plus bon qu’un gros fou rire, ou d’partager une discussion

Y’a des montagnes à monter, des traversées à faire

On a l’espoir pour surmonter, un coeur pour inverser l’averse

Des plumes pour écrire, des voies pour chanter sur le tas

Dur d'être optimiste, mais j’m’en vais m’pencher sur le taffe

Faut qu’on s’regarde, y’a trop de gênes dans c’qu’on pense

Faut qu’on arrête, faut qu’on apprenne à s’comprendre

Il serait grand temps d’tourner les pages

Vivre est un métier, il est l’heure d’en accepter les tâches

J’m’en vais écouter les sages

Faut qu’on apprenne à s’comprendre pour faire passer le message

Я не знаю, що вони думають, коли ми дивимося один на одного

Яка потреба в попиті

Ми загубилися між двома світами

Знаючи, що іноді навіть очі брешуть

Щоб знати, що ми потрапляємо туди лише шляхом реєстрації

Я відходжу від виснаженого і безсудного чоловіка, який шепоче своє

судження

Скажи мені, що важливіше за любов і страх

Чим працювати над собою, ніж людині, яка орає свою працю

Це жінка, яка поважає себе і стежить за своєю аурою

Я розумію, що найгірше, що можна жити, це, безперечно, найкрасивіші уроки

моральний дух

Ми рухаємося, ми плетемо, це заспокоює те, що нас одержимо

Тому мої шрами – це найкрасивіше, що в мене є

Мені потрібно сонце, щоб піти і побачити життя

Без гніву, обміну й обміну, втомлений від цього страждати, від рвоти у вікно

Мені потрібно піти від брудної їжі та членового марення

Розвивайся, щоб краще відновлюватися, я втомився їсти бітум

Ми повинні поставити себе під сумнів, у тому, що ми думаємо, занадто багато ненависті

Ми повинні зупинитися, ми повинні навчитися розуміти один одного

Настав час перегортати сторінки

Жити – це робота, пора приймати завдання

Я йду послухати мудрих

Нам потрібно навчитися розуміти один одного, щоб донести повідомлення

Я не зрозумів, куди ми йдемо, бачу на сторінці купу бандитів

Нечутні звуки, я віддаю перевагу барбекю, ніж пляжу

Щоб зануритися в марність, ви провалили тест

Міс, ти дурний, і, коли тобі сказали, що ти красива, ти пропустив решту

Нам є багато чого відкрити, чим поділитися

Скільки ротів годувати і скільки причин не відпускати

Я справді роблю свою роботу на сцені

Коли моє життя закручується, коли мені вдається подолати непереборне

Але хто сказав, що ми повинні поміститися в коробки

Дезінформація вклала в голови людей стільки дивних речей

Знеси віконниці, збити стіну, підірвати дах

Перестаньте панікувати і почніть знати себе, щоб залишатися собою

Я хотів би, щоб це була зневага, яку ми зневажаємо, це смертельно

На цьому ж постаменті вийдемо з наших мозкових в’язниць

Ми повинні рухатися далі, тому що ми думаємо надто болю

Ми повинні зупинитися, ми повинні навчитися розуміти один одного

Настав час перегортати сторінки

Жити – це робота, пора приймати завдання

Я йду послухати мудрих

Нам потрібно навчитися розуміти один одного, щоб донести повідомлення

Добре, що хочемо зрозуміти один одного, ми вже повинні дивитися один на одного

Вірити, що чоловік любить завдавати собі шкоди, що він отримує задоволення від перекалібрування

Я втомився застоюватися, знімаю ланцюги, щоб якір помити

Я хочу зробити своє життя подалі від самок і злісних

Тож доводиться піти подалі від щавлю, від усіх передінь світлої шкіри

Ті, хто думав, що вони Попай, але ніколи не відкривають повіки

Ті, хто дає уроки, але в глибині душі ніколи не бувають прямолінійними

Щоб бути темним весь час, в кінцевому підсумку заблукайте

Коли я відкриваю, це більше крові, я пишу

Немає нічого кращого, ніж посміятися чи поділитися дискусією

Є гори, на які потрібно піднятися, переправи

Ми маємо надію подолати, серце, щоб повернути зливу

Пір’я писати, способи співати на роботі

Важко бути оптимістом, але я буду спиратися на затяжку

Ми повинні дивитися один на одного, у тому, що ми думаємо, занадто багато збентеження

Ми повинні зупинитися, ми повинні навчитися розуміти один одного

Настав час перегортати сторінки

Жити – це робота, пора приймати завдання

Я йду послухати мудрих

Нам потрібно навчитися розуміти один одного, щоб донести повідомлення