Мария Египетская - Мегаполис

Ну, была блудницей, песни пела,

пить вино любила допьяна.

Страшное, помилуй боже, дело —

счастья много, а она одна.

Кто глядел в глаза ее пустые —

утопал в прозрачном их меду.

Там грехи, как свечки золотые,

самовозгорались на свету.

Как-то утром в солнечном тумане

в Палестину уходили корабли.

А паломники такие были парни —

захотелось оторваться от земли.

Мачты не от ветра там скрипели,

не от волн стонал соленый борт —

Легкие, без сил, с ознобом в теле

богомольцы вышли в яффский порт.

В переулочках Святого Града

эта египтяночка была

каждому желавшему награда

лишь за то, что мама родила.

А когда ей истина открылась,

с той же пылкой нежностью она

в полное безлюдье удалилась,

сорок лет в пустыне провела.

Ее тень в полях за Иорданом

до сих пор встречают, говорят,

в полдень, когда дремлет козье стадо,

пастухам являлся ее взгляд.

Слаще он, чем финик йерихонский,

карий, и с лучистым ободком.

Его видеть — как смотреть на солнце,

все плывет и светится кругом.

Ну, була блудницею, пісні співала,

пити вино любила доп'яна.

Страшне, помилуй боже, справа—

щастя багато, а вона одна.

Хто дивився в очі її порожні —

потопав у прозорому їх меду.

Там гріхи, як свічки золоті,

самозаймалися на світі.

Якось вранці в сонячному тумані

в Палестину йшли кораблі.

А паломники такі були хлопці —

захотілося відірватися від землі.

Щогли не від вітру там рипіли,

не від хвиль стогнав солоний борт —

Легкі, без сил, з ознобом у тілі

прочани вийшли в Яффський порт.

У провулках Святого Граду

ця єгиптяночка була

кожному, хто бажав, нагорода

лише за те, що мама народила.

А коли їй істина відкрилася,

з тією ж палкою ніжністю вона

в повне безлюддя пішла,

сорок років у пустелі провела.

Її тінь у полях за Йорданом

досі зустрічають, кажуть,

опівдні, коли дрімає козяче стадо,

пастухам був її погляд.

Слаще він, ніж йерихонський фінік,

карій, і з променистим обідком.

Його бачити — як дивитися на сонце,

все пливе і світиться кругом.