Баллада о воске и меде - Мегаполис

«Слышишь песню оленью вдали речной?

Видишь кромку зубчатых гор?

Заблудились мы в дикой малине с тобой

И пчелиный услышали хор

И тогда нам раскрылась пчелиная речь

В ней звучало: умей не собрать, а сберечь

В ней молило: умей не искать, а иметь

Хоть молчание — воск

Хоть сочувствие — медь

Наши руки сплелись, наши речи слились,

И туман нас окутал пушистым плащом,

Все мечты удались, все надежды сбылись,

Всё что будет теперь нам уже нипочём

С той поры, как открылась пчелиная речь

В ней звучало: умей не собрать, а сберечь

В ней молило: умей не искать, а иметь

Хоть молчание — воск

Хоть сочувствие — медь"

«Чуєш пісню оленем вдалині річковий?

Бачиш край зубчастих гір?

Заблукали ми в дикій малині з тобою

І бджолиний почули хор

І тоді нам розкрилася бджолина мова

У ній звучало: умій не зібрати, а зберегти

У ній молило: умій не шукати, а мати

Хоч мовчання — віск

Хоч співчуття — мідь

Наші руки сплелися, наші промови злилися,

І туман нас огорнув пухнастим плащем,

Всі мрії вдалися, всі надії справдилися,

Все що буде тепер нам уже ніщо.

З того часу, як відкрилася бджолина мова

У ній звучало: умій не зібрати, а зберегти

У ній молило: умій не шукати, а мати

Хоч мовчання — віск

Хоч співчуття - мідь"