Richter: Embers - Max Richter, Elfa Rún Kristinsdóttir, Chui-Yee Trey Lee

Что трудности, когда мы сами

Себе мешаем и вредим!

Мы побороть не в силах скуки серой,

Нам голод сердца большей частью чужд,

И мы считаем праздною химерой

Все, что превыше повседневных нужд.

Живейшие и лучшие мечты

В нас гибнут средь житейской суеты.

В лучах воображаемого блеска

Мы часто мыслью воспаряем вширь

И падаем от тяжести привеска,

От груза наших добровольных гирь.

Мы драпируем способами всеми

Свое безводье, трусость, слабость, лень.

Нам служит ширмой состраданья бремя,

И совесть, и любая дребедень.

Тогда все отговорки, все предлог,

Чтоб произвесть в душе переполох.

То это дом, то дети, то жена,

То страх отравы, то боязнь поджога,

Но только вздор, но ложная тревога,

Но выдумка, но мнимая вина.

Що труднощі, коли ми самі

Собі заважаємо і шкодимо!

Ми попередити не в силах нудьги сірої,

Нам голод серця здебільшого чужий,

І ми вважаємо пустою химерою

Все, що перевищує повсякденні потреби.

Найживіші та кращі мрії

У нас гинуть серед життєвої суєти.

У променях уявного блиску

Ми часто думкою здіймаємося вшир

І падаємо від тяжкості приважка,

Від вантажу наших добровільних гир.

Ми драпуємо способами всіма

Своє безводдя, боягузтво, слабкість, лінощі.

Нам служить ширмою співчуття тягар,

І совість, і люба дрібниця.

Тоді всі відмовки, всі привід,

Щоб зробити в душі переполох.

То це будинок, то діти, то дружина,

То страх отрути, то боязнь підпалу,

Але тільки дурниця, але помилкова тривога,

Але вигадка, але уявна вина.