Nulla - Max Gazzè

Nulla assedia la mente, penetra, invade, conquista

Come il pensiero costante di averti vista

Nulla precipita gli occhi più di abissi o spaccature, se visti da certe alture

di nuvole e pennacchi

Il resistere tenacemente di ogni essere vivente…

Nulla crepita e schiocca tra parole in assemblea, come fa un’idea che di quelle

non trabocca ma persevera paziente, finché giunto sia l’istante

Nulla assedia la mente, penetra, invade, conquista

Come il pensiero costante di averti vista, di averti vista

Nulla interrompe e spariglia le cose ed il loro andamento, come la grandine e

il vento, quando ogni chicco è una biglia, e di quell’Alto soltanto furente

l’urlo impazzito si sente

Nulla assedia la mente, penetra, invade, conquista

Come il pensiero costante di averti vista

Ніщо не облягає розум, не проникає, не вторгається, не перемагає

Як постійна думка побачити тебе

Ніщо так не занурює очі, як прірви чи тріщини, якщо дивитися з певної висоти

з хмар і шлейфів

Завзятий опір кожної живої істоти...

Ніщо не тріщить і не тріскається між словами в збірці, як ідея цих

воно не переповнюється, а терпляче витримує, поки не настане момент

Ніщо не облягає розум, не проникає, не вторгається, не перемагає

Як і постійна думка про те, що я вас бачив, про те, що бачив вас

Ніщо так не перериває і не порушує речі та їх хід, як град і

вітер, коли кожне зерно мармур, і тільки лютий від того Високого

чується божевільний крик

Ніщо не облягає розум, не проникає, не вторгається, не перемагає

Як постійна думка побачити тебе