Crisalide - Max Gazzè

Di questi lacerti antropici

Sgretolati irreparabili

Di queste scaglie non più corporee

Arricciate come coriandoli

Stracciati per dispetto

Per essere un calcolo un fluido

Un sistema perfetto

Incompleto e provvisorio

Resterà un sogno?

Un ricordo?

Di queste scorie di cellule umori e passioni

Dell’ansimare tra coscienza e istinto tra sublime e minuto?

Di questo odore di pane caldo

In questa notte d’estate cosi piena di stelle?

Di questo spasimo incontenibile chiamato amore?

Per l’ultimo umano esercizio del paragone

Per declinare il confronto di ciò che è stato

Comunque sia stato

Per vidimare il terrore dell’ignoto

Del non essere più e dover ancora diventare

Se questo ignoto stadio dell’essere

(se è)

Se questa forma di vita non informata

Sparisce con l’intuizione

Estranea e superiore

Della dialettica del cosmo

Del segreto del divenire

Quotidiano

Resterà il sogno?

Il mio ricordo?

Di queste scorie di cellule umori e passioni

Dell’ansimare tra coscienza e istinto tra sublime e minuto?

Di questo odore di pane caldo

In questa notte d’estate cosi piena di stelle?

Di questo spasimo incontenibile chiamato amore?

Solo chi non ha visto ci crede davvero

Perché chi c’era

Ancora si chiede se era

Colo chi non ha visto ci crede davvero

Perche chi c’era

Ancora si chiede se era

З цих антропних фрагментів

Непоправне розсипання

З них вже не тілесні ваги

Згорнувся, як конфетті

Вирваний на зло

Бути розрахунком рідиною

Ідеальна система

Неповний і тимчасовий

Чи залишиться це мрією?

Пам'ять?

З цих відпрацьованих клітин, настроїв і пристрастей

Про задишку між свідомістю та інстинктом між піднесеним і хвилинним?

Від цього запах теплого хліба

У цю літню ніч, таку повну зірок?

Від цього непереборного спазму, який називається коханням?

Для останньої людської вправи порівняння

Відхилити порівняння того, що було

Як би там не було

Щоб схвалити терор невідомого

Про те, що більше не бути і все одно треба стати

Якщо ця невідома стадія буття

(якщо це)

Якщо ця форма життя необізнана

Він зникає разом з інтуїцією

Іноземний і вищий

Про діалектику космосу

Про секрет становлення

Щодня

Чи залишиться мрія?

Моя пам'ять?

З цих відпрацьованих клітин, настроїв і пристрастей

Про задишку між свідомістю та інстинктом між піднесеним і хвилинним?

Від цього запах теплого хліба

У цю літню ніч, таку повну зірок?

Від цього непереборного спазму, який називається коханням?

По-справжньому вірять лише ті, хто не бачив

Бо хто там був

Все ще дивується, чи було це

По-справжньому вірять лише ті, хто не бачив

Бо хто там був

Все ще дивується, чи було це