Заблудшие - МАВАШИ group

Прости меня, я был жесток, и убедил тебя,

Что ты без чувств способен жить,

И ты в итоге смог спокойствие

Невольное сменить на буйство.

И я был рад идиллии, доволен, упоён —

Так сладостно глядеть на саморазрушение,

И каждый новый твой день рождения

Размножит мною созданный закон.

Ты стал, как я, прости меня,

Красть и кидать, рвать якоря.

Давай разрушим нас до основания,

И похеру, что все мертвы с нашей компании.

Но ты вот как так выжил — нонсенс!

И я с тобою жив под этим солнцем.

Прости меня, все это было зря,

Прости меня, мой я.

Сколько сил, сколько я тебя просил,

Я сам разрушил, сам восстановил.

Будет лучше, заблудшие!

Сколько сил, сколько я тебя просил,

Я сам разрушил, сам восстановил.

Будет лучше, заблудшие!

Мы все ходим под Богом, мы все желаем многого.

И если я сам это выбрал, то я не знаю, как мне быть.

Прости меня, я бы самонадеян.

К тому же я тот, кто сделал как всегда хуже.

И посреди зависимости, ножей и ружей

Мы оба прозевали, как начался ужас.

Смотри, только благодаря мне —

С опытом, ты стал сильней, а я стал — шепотом.

Внутри тебя.

И мы всегда шли напролом — вдвоем.

Сколько сил, сколько я тебя просил,

Я сам разрушил, сам восстановил.

Будет лучше, заблудшие!

Сколько сил, сколько я тебя просил,

Я сам разрушил, сам восстановил.

Будет лучше, заблудшие!

Мне не вернуть тебя, мне не вернуть тебя.

Мне не вернуть тебя, мне не вернуть тебя.

Мне не вернуть тебя, мне не вернуть тебя.

Мне не вернуть тебя, мне не вернуть тебя.

Вибач мені, я був жорстокий, і переконав тебе,

Що ти без почуттів здатний жити,

І ти в результаті зміг спокій

Мимовільне змінити на буйство.

І я був радий ідилії, задоволений, захоплений —

Так солодко дивитися на саморуйнування,

І кожен новий твій день народження

Розмножить мною створений закон.

Ти, як я, вибач мені,

Красти і кидати, рвати якоря.

Давай зруйнуємо нас до основи,

І похеру, що всі мертві з нашої компанії.

Але ти ось як так вижив — нонсенс!

І я з тобою живий під цим сонцем.

Вибач мені, все це було дарма,

Вибач мені, мій я.

Скільки сил, скільки я тебе просив,

Я сам зруйнував, сам відновив.

Буде краще, що заблукали!

Скільки сил, скільки я тебе просив,

Я сам зруйнував, сам відновив.

Буде краще, що заблукали!

Ми все ходимо під Богом, ми бажаємо багато чого.

І якщо я сам це вибрав, то я не знаю, як мені бути.

Вибач мені, я би самонадіян.

До того ж я той, хто зробив як завжди гірше.

І посеред залежності, ножів та зброй

Ми обоє проґавили, як почався жах.

Дивись тільки завдяки мені —

З досвідом, ти став сильнішим, а я став пошепки.

Всередині тебе.

І ми завжди йшли напролом—двох.

Скільки сил, скільки я тебе просив,

Я сам зруйнував, сам відновив.

Буде краще, що заблукали!

Скільки сил, скільки я тебе просив,

Я сам зруйнував, сам відновив.

Буде краще, що заблукали!

Мені не повернути тебе, мені не повернути тебе.

Мені не повернути тебе, мені не повернути тебе.

Мені не повернути тебе, мені не повернути тебе.

Мені не повернути тебе, мені не повернути тебе.