Сердце матери - МАВАШИ group

Мой первый звонок тебе, и тебе же последний, намедни до конца усвоил значимость

наследия,

Тоска незримая и слов подобных хватит ли, дабы описать любовь святую,

что из сердца матери.

На заре мечтания хороводов с лезвием, отпустил из сердца веер, выпутался без

нее,

Бездарем, в глазах соседей, стыдоба, какая, знамя опускало закрома и нужно ль

это знамя?

Мама крестит в дверях, теплые ладони, столько посторонних на пути,

ей не найти синонима,

Она ждет звонка, силуэт в окне любимый, неповторимый, так ранимо,

как бы не были крепки мы.

Каждый помнит с детства где, родные стены хрущевки, прости мне мама,

твои слезы и людей издевки.

Твой образ в сердце моем, в душе забота льется, среди золотых полей гуляя,

встретим новое солнце.

Припев:

Мама, куда уходит время и ты одна, другие не заменят,

Мама, ты не грусти, родная, это не я, это судьба такая.

, куда уходит время и ты одна, другие не заменят,

Мама, ты не грусти, родная, это не я, это судьба такая.

Как свежий воздух с полей, что не под силу мерить, весточка в письме затертом

ляжет на порог у двери,

Она верит искренне, в свое проблемное чадо, в черте чернее черного,

первая будет рядом.

Дождалась, наконец, становление личности, ведь все, что я мог привнести не стол

проблематичности,

Плюс ко всему дурная голова ногам не даст покоя, и если честно, я такой любви

не стоил.

Это важно, и с возрастом становится ясно, кто был моим солнцем согревая в день

ненастный,

Высекал бы тех, кто может брань нести на мать, а ценности мгновения,

словно воздуха в груди не хватит.

Как березы белые под летним солнцем ждут покоя, как сосновые леса,

что лечат меня запахом хвои,

Родные стороны, где сердце материнское бьется, проводит сына за порог и ждет,

когда вернется.

Припев:

Мама, куда уходит время и ты одна, другие не заменят,

Мама, ты не грусти, родная, это не я, это судьба такая.

Мама, куда уходит время и ты одна, другие не заменят,

Мама, ты не грусти, родная, это не я, это судьба такая.

Мій перший дзвінок тобі, і тобі вже останній, напередодні до кінця засвоїв значимість

спадщини,

Туга незрима і слів подібних вистачить ли, щоб описати любов святу,

що з серця матері.

На зорі мрії хороводів із лезом, відпустив із серця віяло, виплутався без

її,

Бездаром, в очах сусідів, сорому, яка, прапор опускав засіки і потрібно ль

це прапор?

Мама хрестить у дверях, теплі долоні, стільки сторонніх на шляху,

їй не знайти синоніма,

Вона чекає дзвінка, силует у вікні коханий, неповторний, так ранимо,

як би не були міцні ми.

Кожен пам'ятає з дитинства де, рідні стіни хрущовки, вибач мені мама,

твої сльози і людей знущання.

Твій образ у серці моєму, душі турбується, серед золотих полів гуляючи,

зустрінемо нове сонце.

Приспів:

Мамо, куди йде час і ти одна, інші не замінять,

Мамо, ти не печаль, рідна, це не я, це доля така.

, куди йде час і ти одна, інші не замінять,

Мамо, ти не печаль, рідна, це не я, це доля така.

Як свіже повітря з полів, що не під силу міряти, звістка в листі затертою

ляже на поріг у двері,

Вона вірить щиро, в своє проблемне чадо, в чорті чорніше чорного,

перша буде поряд.

Дочекалася, нарешті, становлення особистості, адже все, що я міг привнести не стіл.

проблематичності,

Плюс до всього погана голова ногам не дасть спокою, і якщо чесно, я такого кохання

не коштував.

Це важливо, і з віком стає ясно, хто був моїм сонцем зігріваючи в день

непохитний,

Висікав би тих, хто може боротьбу нести на мати, а цінності миті,

немов повітря в грудях не вистачить.

Як берези білі під літнім сонцем чекають спокою, як соснові ліси,

що лікують мене запахом хвої,

Рідні сторони, де серце материнське б'ється, проводить сина за поріг і чекає,

коли повернеться.

Приспів:

Мамо, куди йде час і ти одна, інші не замінять,

Мамо, ти не печаль, рідна, це не я, це доля така.

Мамо, куди йде час і ти одна, інші не замінять,

Мамо, ти не печаль, рідна, це не я, це доля така.