Магнолия - Mary Gu

Наверно, там где ты идёт снег.

А я обычный житель мая.

Но все равно завидую тишине.

Что тебя обнимает.

Наверно, там где я у тебя нет причины остаться.

А мне это необходимо

Задержись ещё минут на двадцать

И этот твой взгляд, пожалуйста, перестань

Даже сталь плавится под ним, а это нечестно.

Такая тонкая тонкая грань

Между любовью и сумасшествием

Там глубоко глубоко внутри

Что-то на твой голос отзывается,

Только никому не говори,

Что тебе это нравится

Расцветают цветы магнолии

Я не такая как все говорят

И ты особенный что ли

Между нами огромное поле из меланхолии

Объясни мне: зачем

Я подряд в твоей магнитоле?

Вьётся светлым локоном моя злость,

Шелковой нитью ненависть

Скажи мне, как тебе удалось

Разбудить моих демонов?

Тяжелое молчание — хрупкий лёд

Боюсь, но так хочу быть ближе

Кажется, я знаю наперёд

Кто из нас двоих выживет

И этот твой тон, пожалуйста, замолчи

Никакой ведь усталой моей души не хватит

Я назову тебе сотню причин

Ты и сам знаешь, как не кстати

Но глубоко глубоко внутри

Что-то на твой голос отзывается

Только никому не говори,

Что тебе это нравится

Расцветают цветы магнолии

Я не такая как все говорят

И ты особенный что ли

Между нами огромное поле из меланхолии

Объясни мне: зачем

Я подряд в твоей магнитоле?

Напевно, там, де ти йде сніг.

А я звичайний мешканець травня.

Але все одно заздрю ​​тиші.

Що тебе обіймає.

Напевно, там, де я в тебе немає причин залишитися.

А мені це потрібно

Затримайся ще хвилин на двадцять

І цей твій погляд, будь ласка, перестань

Навіть сталь плавиться під ним, а це нечесно.

Така тонка тонка грань

Між любов'ю та божевіллям

Там глибоко глибоко всередині

Щось на твій голос відгукується,

Тільки нікому не кажи,

Що тобі це подобається

Розквітають квіти магнолії

Я не така як всі кажуть

І ти особливий

Між нами величезне поле з меланхолії

Поясні мені: навіщо

Я поспіль у твоїй магнітолі?

В'ється світлим локоном моя агресія,

Шовковою ниткою ненависть

Скажи мені, як тобі вдалося

Розбудити моїх демонів?

Тяжке мовчання — крихкий лід

Боюся, але так хочу бути ближчим

Здається, я знаю наперед

Хто з нас двох виживе

І цей твій тон, будь ласка, замовкни

Адже ніякої втомленої моєї душі не вистачить

Я назву тобі сотню причин

Ти й сам знаєш, як не до речі

Але глибоко глибоко всередині

Щось на твій голос відгукується

Тільки нікому не кажи,

Що тобі це подобається

Розквітають квіти магнолії

Я не така як всі кажуть

І ти особливий

Між нами величезне поле з меланхолії

Поясні мені: навіщо

Я поспіль у твоїй магнітолі?