Стамбул - Марко Поло

По пескам восточных стран шёл заморский караван

Сколько Богу душ отдал ты, бродяга, капитан?

На беду ты затеял эту чехарду, но прекрасен

До слёз в рассвете утренний Стамбул

Истанбул, Истанбул, Истанбул (о-о-о)

Истанбул, Истанбул, Истанбул (о-о-о)

Музыка твоя, Восток гладит, как китайский шёлк

То ли песня, то ли плачь;

Ангел ты, или палач?

Ты попал, но отнюдь, мой друг, не в сказку!

Одурманит, к себе поманит и вонзит клинок!

Истанбул, Истанбул, Истанбул (о-о-о)

Истанбул, Истанбул, Истанбул (о-о-о)

Зря называл камнем бедное сердце свое!

Знай же, наивный, ты сам себя выдал ему

Старику Истанбулу!

Пісками східних країн йшов заморський караван

Скільки Богу віддав ти, бродяга, капітане?

На біду ти затіяв цю чехарду, але прекрасний

До сліз у світанку ранковий Стамбул

Істанбул, Істанбул, Істанбул (о-о-о)

Істанбул, Істанбул, Істанбул (о-о-о)

Музика твоя, Схід гладить, як китайський шовк

То лі пісня, то лі плач;

Ангел ти, чи кат?

Ти потрапив, але аж ніяк, мій друже, не в казку!

Одурманить, до себе поманить і встромить клинок!

Істанбул, Істанбул, Істанбул (о-о-о)

Істанбул, Істанбул, Істанбул (о-о-о)

Даремно називав каменем бідне серце своє!

Знай же, наївний, ти сам себе видав йому

Старому Істанбулу!