Quien Sabe Tú - Marco Antonio Solis

Quién sabe tú, pero yo estoy

Que no me soporta ni el aire

Siento una hoguera en mi pecho que arde

Y me da por llorar

Las noches frías de estos tristes días

Me han hecho cobarde

Y se le hace tarde a mis ojos

Que claman volverte a mirar

Quiero pensar que tu estás sintiendo lo mismo

Que nos vamos a salvar de caer al abismo

Quién sabe a ti, pero a mi

Me parece este mundo vacío

Y en el hastío por dios

Que me muero por volverte a ver

Quién sabe tu, pero yo ya

No me hallo en ninguna parte

Y solo en pensarte navego

En las horas que vienen y van

Las noches frías de estos tristes días

Me han hecho cobarde

Y se le hace tarde a mis ojos

Que claman volverte a mirar

Quiero pensar que tu estás sintiendo lo mismo

Que nos vamos a salvar de caer al abismo

Quién sabe a ti, pero a mi

Me parece este mundo vacío

Y en el hastío por dios

Que me muero por volverte a ver

Хто тебе знає, а я

Що навіть повітря мене не підтримає

Я відчуваю вогонь у грудях, що горить

І це змушує мене плакати

Холодні ночі цих сумних днів

вони зробили мене боягузом

А в моїх очах пізно

що кричить, щоб знову поглянути на тебе

Я хочу думати, що ти відчуваєш те ж саме

Що ми збираємося врятуватися від падіння в прірву

Хто тебе знає, як не я

Я вважаю цей світ порожнім

І в нудьзі за Богом

Що я вмираю від бажання побачити тебе знову

Хто знає про вас, а я вже

Мене ніде не знайти

І тільки в думці про тебе я орієнтуюся

У години, що приходять і йдуть

Холодні ночі цих сумних днів

вони зробили мене боягузом

А в моїх очах пізно

що кричить, щоб знову поглянути на тебе

Я хочу думати, що ти відчуваєш те ж саме

Що ми збираємося врятуватися від падіння в прірву

Хто тебе знає, як не я

Я вважаю цей світ порожнім

І в нудьзі за Богом

Що я вмираю від бажання побачити тебе знову