Odraslima - Lane, Ministar Lingvista, Nensi

Timbe: «Godine prolaze, i ne menja se ništa…»

Marčelo: «I dalje furamo svoje… uvek isti.»

Šef Sale: «Nije bitno što se borimo sa glađu, ne… jer je uloženo -- sve.»

(Marčelo)

Kroz stvarnosti okno okom okomljen na svet

Gledaš da sabiješ u stih tih opažanja splet…

Pomisliš da neko sluša taj tekst, svaku tu reč

Da oseća isti bes, isto gleda na svet

Ljudi te ubede da si ti njihov glas

Da i oni jednako ginu za istu tu stvar

Srednji prst za revolt — pali baklju, bira stranu

I — bira tvoju, pa tripuješ da nisi sam tu

Al' onda napuni dva’es' i tad se nešto desi

Pa čitav taj fazon odjednom skapira k’o dečji

I sve u šta se kleo sada zove pubertetom

Željan da se meša sa masom u fensi klubu petkom

Traži srodnu gušu, ne želi note s mukom

Gladan paorskog veselja ide trbuhom za sluhom

Mislio si da tu ima vere u autora i bunt

A samo su slušali pesme.

Čovek je čoveku zvuk

U mirno more proseka sad voze svoje lađe

A ti i dalje oplovljavaš Smrt Dobre Nade

— suludu veru da cela borba nije za džabe

Da za ljude nisi samo disk što iz plejera laje

Trik što se preraste, hit za dinu-dve

Samo trip što traje dok traje i onda ćao-će

A tebi nije jasno, jer si klinac k’o pre…

Kroz stvarnosti okno okom okomljen na svet

Refren (svi):

Stariji, sjebaniji, ali nužno iskusniji

I možda nas sada, tek sada stvarno treba slušati

Ljudi dođu i odu, tek ponekad se sete

Al' tada samo kažu: «Nisam više dete.»

Ja jesam.

Ej, Miško, a ti?

Ja jesam.

Rade, a ti?

I ja sam

Neno, a ti?

I ja sam.

Slušaoče, a ti?

(Suid):

Dobro došli u naš mali svet!

Slušaoče, da li si spreman za let?

Pa evo, ima godina… ne mogu više da se setim

Kad god pišem stihove, lagano poletim

I znam dobro, unutar mene je klinja

Dok bit me voza, muzika rominja…

Pa dignem glavu, zajebem kintu i slavu

I sve ljude što se trude da mi kažu šta ću da budem

Kad porastem… pa bla-bla-bla…

Bilo nas je više -- sad smo mala skupina

Hoćeš kola, hoćeš kuću, hoćeš stan?

Teško je, stižu godine, znam…

A mi smo večna margina: evo, Filteri i ja…

Toliko godina… srećni smo, pa zaigramo ča-ča-ča

Ponekad se pitam šta je to u čoveku, da odraste šta ga tera

Šta on to smera, ej… šta on to smera?

A juče su nam pričali bajke -- evo, pričaju nam i danas

A mi smo još uvek deca.

Zato, ne brini za nas

Raširenih očiju i toplog srca, s osmehom od Sunca

Dete na vrata kuca… ti, ti samo otvori!

Za sve ljude sa ove strane: tu su Miško, Marčelo

Nensi, Rade i Lane… i čika Su, pozdrave vam šalje!

Dignite ruke, što više i dalje, da poljubimo ljubav

Da ostanemo deca.

Jer, tu negde u nama, još jedan klinac čeka

Da ga čuvaš, i budeš njegov anđeo, care…

Jedna ljubav, za sve ljude prave

Refren (svi):

Stariji, sjebaniji, ali nužno iskusniji

I možda nas sada, tek sada stvarno treba slušati

Ljudi dođu i odu, tek ponekad se sete

Al' tada samo kažu: «Nisam više dete.»

Ja jesam.

čika Su, a ti?

I ja jesam.

Lane, a ti?

I ja sam

Kepo, a ti?

(muk starca)

…slušaoče, a ti?

Тімбе: «Проходять роки, а нічого не змінюється…»

Марчелло: «Ми все одно крадемо своє – завжди те саме».

Начальник залу: «Неважливо, що ми боремося з голодом, не… тому що вкладено – все».

(Марчелло)

Крізь реальність вікно з оком, що сидить на світ

Ви хочете підсумувати у вірші цих спостережень мережу…

Ви думаєте, що хтось слухає цей текст, кожне слово

Щоб відчути той самий гнів, він також дивиться на світ

Люди переконують вас, що ви їх голос

Так, вони однаково гинуть за одне й те саме

Середній палець для бунту - запалює смолоскип, вибирає сторону

І – він обирає твою, тож ти намагайся не бути самотнім

Але потім двічі, і тоді щось відбувається

Тож я прочитав цей стиль раптом, як дитина

І все, чим він клявся, тепер називається статевим дозріванням

Хочеться поспілкуватися з натовпом у модному клубі по п’ятницях

Він шукає спорідненого гусака, не хоче записок з тугою

Зголоднілий паорської радості тягнеться животом до слуху

Ви думали, що віра в автора і бунт

А вони просто слухали пісні.

Людина здорова для людини

У середньому вони зараз заганяють свої човни в спокійне море

А ви все ще пливете навколо Смерті Доброї Надії

- божевільне переконання, що вся боротьба недарма

Що для людей ти не просто диск, який гавкає з плеєра

Трюк, який росте, є хітом для дюни або двох

Просто подорож, яка триває стільки, скільки триває, а потім до побачення

І тобі це незрозуміло, бо ти такий, як раніше...

Крізь реальність вікно з оком, що сидить на світ

Приспів (усі):

Старший, обебаний, але обов’язково більш досвідчений

І, можливо, зараз нас дійсно, дуже потрібно вислухати

Люди приходять і йдуть, тільки іноді згадують

Але потім просто кажуть: «Я вже не дитина».

Я.

Гей, Мішко, а ти?

Я.

Раде, а ти?

Я також

Нено, а ти?

Я також.

Слухач, а ти?

(Суїд):

Ласкаво просимо в наш маленький світ!

Слухач, ти готовий до польоту?

Ну, є роки… Я вже не пам’ятаю

Щоразу, коли я пишу вірші, я злітаю повільно

І я добре знаю, всередині мене є дитина

Поки мене рухає біт, музика ромів…

Тому я піднімаю голову, трахаю гроші та славу

І всі люди, які намагаються сказати мені, ким я буду

Коли я виросту... так бла-бла-бла-бла

Нас було більше — тепер ми невелика група

Хочеш машину, хочеш будинок, хочеш квартиру?

Важко, роки йдуть, я знаю...

А ми – вічна межа: ось, Фільтри і я…

Ми були щасливі стільки років, тому граємо в ча-ча-ча

Іноді я задаюся питанням, що таке в чоловікові, щоб вирости, що його змушує

Що він задумав, гей... що він замислює?

А вчора нам казки розповідали – ось, розповідають і сьогодні

А ми ще діти.

Тож не хвилюйтеся за нас

Очі широкі й теплі, з усмішкою сонця.

Стукай у двері, ти тільки відчиняй!

Для всіх людей з цього боку: є Мішко, Марсело

Ненсі, Раде і Лейн... і дядько Су, передаємо вам вітання!

Підніміть руки, наскільки це можливо, щоб поцілувати кохання

Залишимося дітьми.

Бо десь у нас чекає ще одна дитина

Щоб берегти його і бути його ангелом, царями...

Одна любов для всіх людей

Приспів (усі):

Старший, обебаний, але обов’язково більш досвідчений

І, можливо, зараз нас дійсно, дуже потрібно вислухати

Люди приходять і йдуть, тільки іноді згадують

Але потім просто кажуть: «Я вже не дитина».

Я.

Дядько Су, а ти?

Я теж зробив.

Лейн, а ти?

Я також

Кепо, а ти?

(muk starca)

… Слухач, а ти?