Amen - Manu MIlitari

Il disait v’nir du ghetto, il v’nait des bas-fonds d’Saint-Lau

Boulevard Côte-Vertu, à quelques coins d’rue du métro

Une mère toujours au travail, un père décèdé

Il s’tait parti une run de mesc, coupait lui-même le pcp

Toujours à l’arcade, c’tait l'époque du taxage

L'époque des pieds dans slush, on connaissait rien d’la plage

Empreinte sur arrêt d’bus, sac de papier bouteille

On s’prenait pour des hommes parc’qu on effrayait les vieilles

La vie d’vant nous on voyait rien, on haïssait tout

Chaque jour il m’disait qu’les races nous envahissaient

Il faisait chaud, même par temps d’hiver glacial

Haine aveugle tempête de tensions raciales

T’apprends vite pourquoi qu’tes ennemis portent une ceinture

Quand ton sang pisse à l'école, murs Picasso peinture

La haine devient spirale, pis tu vois tout en noir

En sortant d l’hôpital, mon chum voyait tout en neg

On déteste le voisin on vit dans des cages à poule

On s’convainc qu’tout va bien quand on s’compare à Kaboul

On grandit dans la haine, la frustration, la peur

Qu’la vie s’manifeste pour qu’ces pulsations-là meurent

Amen

Fini l’enfance, fini les années quatre-vingt

C’tait l'époque des Viets contre les Cambodgiens

Arabes contre loco, tout l’monde contre premier d’la classe

L'époque où dans l’métro tu t’faisais buster ta passe

Les Quebs s’backaient pas, les autres s’pointaient à trente

On tremblait d’y penser l’ventre noué par deux milles crampes

La rage tenait l’volant, normal que rien allait bien

Mais un jour j’sais pas comment, j’ai rencontré un Arménien

Comme dans un plan du destin déjà programmé

J’me suis ouvert aux autres, mon chum s’ouvrait aux croix gammées

On s’est quitté pis r’concillié pour une millième

Fois, mais y’a flippé quand y’a su qu’j’tais avec une Tunisienne

Ses frères à elle pareil, son père ses 3 000 cousins

Même elle assumait pas, j’tais trop blanc ou trop chrétien

Bref mon chum m’a dit gros t’es wack, t’oublie les tiens

J’lai laissé d’vant son appart, il m’a fait l’salut hitlérien

On déteste le voisin on vit dans des cages à poule

On s’convainc qu’tout va bien quand on s’compare à Kaboul

On grandit dans la haine, la frustration, la peur

Qu’la vie s’manifeste pour qu’ces pulsations-là meurent

Amen

L’image de sa nouvelle vie m’avait laissé sous l’choc

Tatouage nazi, redressements assis, push-up

C’tait l’retour d’la mode hippie, lui y s’tait coupé les ch’veux

Y’avait tellement l’mal de vivre, j’ai eu peur y’aurait pu nous shooter les deux

J’ai pris mes jambes à mon cou, j’lai jamais r’vu

Paraît qu’l’Afrique y’aurait passé d’ssus

Sûrement d’quoi l’conforter dans son rôle de victime

Défiguré après avoir embrassé une vitrine

J’aurais voulu y dire qu’ses arguments valent pas d’la marde

Qu’il s’imagine c’que c’est qu’d'être Muslim à Hochelaga

Que l’racisme y en a d’tous les bords, que c’est l’refuge des faibles

Que personne a tous les tords, mais qu’les souris accusent les aigles

On déteste le voisin on vit dans des cages à poule

On s’convainc qu’tout va bien quand on s’compare à Kaboul

On grandit dans la haine, la frustration, la peur

Він сказав, що походив із гетто, з нетрів Сен-Лау

Бульвар Кот-Верту, кілька кварталів від метро

Працююча мати, померлий батько

Він пішов на mesc run, сам вирізав pcp

Все ще в аркаді, це були важкі дні

Дні ніг у сльоті, ми нічого не знали про пляж

Друк на автобусній зупинці, паперовий пакет для пляшок

Ми думали, що ми чоловіки, бо лякали стареньких

Життя перед нами ми нічого не бачили, ми все ненавиділи

Кожен день він казав мені, що раси захоплюють нас

Було тепло навіть у морозну зимову погоду

Сліпа ненависть буря расової напруги

Ви швидко дізнаєтеся, чому ваші вороги носять пояс

Коли твоя кров мочиться в школі, стіни розписує Пікассо

Ненависть обертається по спіралі, і ти бачиш усе чорним

Вийшовши з лікарні, мій хлопець побачив все в нег

Ми ненавидимо сусіда, у якого живемо в курниках

Ми переконуємо себе, що все добре, коли порівнюємо себе з Кабулом

Ми ростемо в ненависті, розчаруванні, страху

Те життя проявляється так, що ці пульсації вмирають

Амінь

Ні дитинства, ні вісімдесятих

Це був час в'єтів проти камбоджійців

Араби проти локо, всі проти вищого класу

Час, коли в метро у вас зірвали квиток

Квеби не повернулися, інші з’явилися о тридцяті

Ми тремтіли, думаючи про це, наш живіт стискали дві тисячі судом

Рейдж тримав кермо, нормально, що нічого не йшло

Але одного разу, не знаю як, я зустріла вірменина

Як у вже запрограмованому плані долі

Я відкривалася іншим, мій хлопець відкрився свастикам

Розійшлися і помирилися на тисячу

Часів, але він злякався, коли дізнався, що я з тунісцем

Її брати такі ж, її батько, її 3000 двоюрідних братів

Навіть вона не припускала, я занадто білий чи занадто християнин

Коротше кажучи, мій хлопець сказав мені, що ти божевільна, ти забуваєш своє

Я залишив його перед його квартирою, він віддав мені гітлерівський привіт

Ми ненавидимо сусіда, у якого живемо в курниках

Ми переконуємо себе, що все добре, коли порівнюємо себе з Кабулом

Ми ростемо в ненависті, розчаруванні, страху

Те життя проявляється так, що ці пульсації вмирають

Амінь

Образ його нового життя вразив мене

Нацистське татуювання, присідання, віджимання

Це було повернення моди на хіпі, він там стригся

Жити було так багато болю, я боявся, що ми могли застрелити нас обох

Я кинувся на п'яти, я більше його не бачив

Здається, Африка б пройшла повз нього

Напевно достатньо, щоб втішити його в ролі жертви

Спотворена після поцілунку у вітрину

Я хотів би там сказати, що його аргументи нічого не варті

Нехай він уявляє, як це бути мусульманином у Хочелазі

Що расизм є з усіх боків, що це притулок слабких

Що ніхто не винен, але миші звинувачують орлів

Ми ненавидимо сусіда, у якого живемо в курниках

Ми переконуємо себе, що все добре, коли порівнюємо себе з Кабулом

Ми ростемо в ненависті, розчаруванні, страху