Marche funèbre - Manu MIlitari

J’ai l'âge que le monde te demande pu ton âge

Mais y se demande si tu te pisses dessus chu dans un hospice

Comme une espèce de pute qui s’est remise au crack

Mes muscles m’abandonnent, mes os craquent

Mes yeux cherchent leur vigueur sur des photos d’jeunesse

Pu capable de bander, j’check même pu d’film de fesses

Des grosses veines bleues défigurent mon visage

Sur ma chaise berçante, j’ai l’autoroute comme paysage

Ma vie s’résume à attendre, qu’on vienne me visiter

Ou qu’la mort arrête enfin d’hésiter

Pis quoi d’neuf?

A part ça pas grand chose

Là j’vomis mes poumons, demain ma vessie explose

Ya des cultures où j’srais valorisé

Ici, malheureusement, d’la société chu la risé

Chu celui qu’on opère quand y est mentalement pas là

Celui à qui on a peur de demander comment ça va

C’est l’heure où les vrais hommes s’affirment

C’est l’heure où les grandes gueules s’la ferment

Marche funèbre, écoute ça peut s’faire en

Une seconde, t’es pas différent

J’ai fait ma vie grâce à l’entreprise qui m’a parrainé

Pour a peu près 28 mille par année

La réussite s’mesure comme une science exacte

Moi ma femme m’a rien qu’donné un enfant point 4

Chez les autres, j’ai cherché d’l’approbation

Le seul sens à la vie s’trouve dans la reproduction

Faique dans une relation pas gâché par la jalousie

Dans une bonne femelle chaude comme l’Andalousie

Mais dans la paix aussi parce y’a trop d’inégalité

Ici comme ailleurs, pis ça fait longtemps d’ailleurs

Qu’on sent monter l’odeur d’la révolte

Pour qu’les riches comprennent c’pas pour rien si on les vole

J’fouille dans mes souvenirs pour une bouée

J’ai pas la maladie d’la mémoire trouée

Mais y’a rien a trouvé vu qu’tout est d’avance perdu

Chaque heure blesse, la dernière tue

J’ai 78 ans d’moyenne, chui ''dead''

Dans mon cercueil, en train d’pourrir, Amen

Les gens s’recueillent tout autour d’ma carcasse

Mais j’laisse pas d’héritage pour les rapaces

La cloche rappelle la dureté d’la chapelle

Éblouissante derrière l’feu d’ses chandelles

Le décor en or, l’encen qui fume sur l’autel

Bref, il manque a rien, l’ambiance est mortelle

Le prêtre débarque dans sa belle robe de satin

Le v’là qui bullshit encore le monde en latin

Les gens sont priés de faire des dons

Avant de retourner chez eux

Restez pour la réception

Y’a des sandwiches aux œufs

C’est là…

Мені стільки, скільки світ питає про твій вік

Але він цікавиться, чи ти мочишся на себе чу в хоспісі

Як якась сука, яка повернулася до крекінгу

М’язи відмовляють, кістки тріщать

Мої очі шукають своєї сили на фотографіях молодості

Міг би отримати жорсткий, я навіть перевіряю задню плівку

Великі сині вени спотворюють моє обличчя

На моєму кріслі-гойдалці я маю шосе як пейзаж

Моє життя полягає в очікуванні, коли хтось прийде до мене в гості

Або що смерть нарешті перестає вагатися

Так що нового?

Крім того, не дуже

Там мене легені вирве, завтра міхур вибухне

Є культури, де мене б цінували

Тут, на жаль, суспільство – посміховисько

Шу той, який ми оперуємо, коли подумки немає

Ту, яку боїшся запитати, як справи

Настав час справжнім чоловікам заявити про себе

Настав час, коли великі роти заткнуться

Траурний марш, послухати його можна в

Почекай, ти нічим не інший

Я заробляв на життя завдяки компанії, яка мене спонсорувала

Приблизно на 28 тисяч на рік

Успіх вимірюється як точна наука

Мені дружина поставила дитині тільки 4 бал

Серед інших я шукав схвалення

Єдиний сенс життя — у розмноженні

У відносинах, не зіпсованих ревнощами

У гарній гарячій жінці, як Андалусія

Але в мирі також тому, що є занадто багато нерівності

Тут як і всюди, і це давно

Що ми відчуваємо запах повстання

Щоб багаті розуміли, що ми їх грабуємо не дарма

Шукаю в спогадах буйок

У мене немає хвороби пробитої пам'яті

Але нічого не знайдено, оскільки все втрачено наперед

Кожна година болить, остання вбиває

Мені в середньому 78 років, я «мертвий»

У моїй труні, гниючий, Амінь

Люди збираються навколо моєї туші

Але я не залишаю спадщини хижакам

Дзвін нагадує суворість каплиці

Сліпуча за вогнем її свічок

Золотий декор, пахощі, що димлять на вівтарі

Словом, нічого не пропало, атмосфера вбивча

Приходить священик у своїй гарній атласній рясі

Ось хто все ще латинкою дурить світ

Людей просять пожертвувати

Перед поверненням додому

Залишайтеся на прийом

Є бутерброди з яйцями

Це тут…