Память - Пасош, макулатура

Убегаю на БлаБлаКаре из города

Который кажется никогда и не был настоящим

Так ставит в вазу цветы тот, к кому не пришли

На свидание, и повод уже забыт

Замираю перед прошлым, как проигранной войны пейзажами

Моё имя никто не знает, а значит, не сможет произнести

Тело дрожит от желания, в руках горсти земли

Я швыряю их в яму, откуда циферблат разбитый хрипит

Память, как пьяный фраер, стоит у границ мечты

Когда наступит завтра, если не пронумерованы дни?

Воображать себя продолжением чьей-то руки

Больше невыносимо, но заедает Delete

И я падаю замертво под ударами памяти

Как солдаты спросонья, падают на поднятые штыки

К чужой груди не припасть, и чужие глаза пусты

И я двигаюсь спиной вперёд, выставив кулаки

Нокауты здесь не считаются, проигравший будет забыт

Ты никогда не будешь таким

Всё, что вокруг, всё будет другим

Ничто никогда не будет таким же, как сейчас

Мы никогда не будем такими

Такими, какими когда-то мы были

Ничто никогда не будет таким же, как сейчас

Засыпаю и просыпаюсь в каком-то дне своего прошлого

Понимаю, что всё настоящее живёт понарошку

Бельё в вагонах, запах девчонок, свежезаваренный дошик

В безымянных городах остаюсь на столе хлебными крошками

Зависимость от путешествий, от чьего-то общества

Новые иллюзии рождаются, чтобы в судорогах закончиться

Мечтаю не заметить, как исчезну между двух точек

Записка на ленте Мёбиуса зашифрованным почерком

Закольцевать эти истории, чтобы они не заканчивались

Умирая, обманывать время, как старый Толстой на станции

Мы утомлённые фокусники: я и моя память

Устав выигрывать друг у друга, мы в поддавки играем

Проживаю чтоб вспоминать, вспоминаю чтобы описывать

Любой круг порочен, бессмысленна любая цикличность

Как подведение итогов на рассвете на какой-то заправке

Я хочу забыть, кем был вчера, и узнать, кем стану завтра

Столько всего я хотел бы не помнить

Но ничего не хотел бы забыть

Столько всего я пытался запомнить

Но приходилось просто жить

И моя память

Заполнена память

Неверная память

Растрачена память

Втікаю на БлаБлаКарі з міста

Який здається ніколи і не був справжнім

Так ставить у вазу квіти той, до кого не прийшли

На побачення, і привід уже забутий

Завмираю перед минулим, як програної війни краєвидами

Моє ім'я ніхто не знає, а значить, не зможе вимовити

Тіло тремтить від бажання, в руках жмені землі

Я жбурляю їх у яму, звідки циферблат розбитий хрипить

Пам'ять, як п'яний фраєр, стоїть біля меж мрії

Коли настане завтра, якщо не пронумеровано?

Уявляти себе продовженням чиєїсь руки

Більше нестерпно, але заїдає Delete

І я падаю замертво під ударами пам'яті

Як солдати спросоння падають на підняті багнети

До чужих грудей не припасти, і чужі очі порожні

І я рухаюся спиною вперед, виставивши кулаки

Нокаути тут не вважаються, хто програє буде забутий

Ти ніколи не будеш таким

Все, що довкола, все буде іншим

Ніщо ніколи не буде таким, як зараз

Ми ніколи не будемо такими

Такими, якими колись ми були

Ніщо ніколи не буде таким, як зараз

Засинаю і прокидаюся в якомусь дні свого минулого

Розумію, що все справжнє живе навмисне

Білизна у вагонах, запах дівчат, свіжозаварений дошок

У безіменних містах залишаюся на столі хлібними крихтами

Залежність від подорожей, від чийогось суспільства

Нові ілюзії народжуються, щоб у судомах закінчитися

Мрію не помітити, як зникну між двома точками

Записка на стрічці Мебіуса зашифрованим почерком

Закільцювати ці історії, щоб вони не закінчувалися

Вмираючи, обманювати час, як старий Толстой на станції

Ми стомлені фокусники: я та моя пам'ять

Втомившись вигравати один у одного, ми в піддавки граємо

Проживаю, щоб згадувати, згадую, щоб описувати

Будь-яке коло порочне, безглузда будь-яка циклічність

Як підбиття підсумків на світанку на якійсь заправці

Я хочу забути, ким був учора, і дізнатися, ким стану завтра

Стільки всього я хотів би не пам'ятати

Але нічого не хотів би забути

Стільки всього я намагався запам'ятати

Але доводилося просто жити

І моя пам'ять

Заповнена пам'ять

Невірна пам'ять

Розтрачена пам'ять