Цитатник - Максим Заяц

Каждое утро, буквы разбрызгивая,

В почту ныряю и хочу вина.

В зеркале вижу, от восторга взвизгивая,

Ноги ровные как у слона.

Гордый принц диванного воинства,

Собою любуюсь со стороны

И задираю недостатков достоинства

Вместе с добрым чувством вины.

Этот мир сходит с ума.

Я ненадолго схожу за ним.

К ужину буду, помою посуду.

Просто передайте моим.

Каждый вечер с одинаковой разницей

Мудрые мысли или чушь несу.

Сделал тату на собственной заднице:

«Меняю крылья на колбасу».

Слухи собираю без сомнений и страха.

Люди говорили есть надежный инсайд,

Что бегемот вчера отбегемотил жирафа,

А лев продемонстрировал макаке свой прайд.

Вместе с привычками своеобразными

Вечером, но чаще поутру,

Весело страдаю я пороками разными,

Впрочем, не страдаю, вру!

Этот мир сходит с ума.

Я ненадолго схожу за ним.

К ужину буду, помою посуду.

Просто передайте моим.

Каждое лето уже лет двадцать

Пью и не сплю, выбирая путь.

Часто начинаю в себе копаться

Видимо, скоро посажу что-нибудь.

Вроде мальчик я уже не мелкий,

Но в нашем тихом и глухом лесу.

Чувствую себя не в своей тарелке

И стараюсь не разбрызгивать суп.

Этот мир сходит с ума.

Я ненадолго схожу за ним.

К ужину буду, помою посуду.

Просто передайте моим.

Щоранку, літери розбризкуючи,

У пошту пірнаю та хочу вина.

У дзеркалі бачу, від захоплення верескуючи,

Ноги рівні, як у слона.

Гордий принц диванного воїнства,

Собою милуюсь з боку

І задираю недоліки гідності

Разом із добрим почуттям провини.

Цей світ божеволіє.

Я ненадовго йду за ним.

На вечерю буду, помию посуд.

Просто передайте моїм.

Щовечора з однаковою різницею

Мудрі думки чи нісенітниця несу.

Зробив тату на власній дупі:

"Міняю крила на ковбасу".

Чутки збираю без сумнівів та страху.

Люди говорили їсти надійний інсайд,

Що бегемот вчора відбігемотил жирафа,

А лев продемонстрував макаку свій прайд.

Разом із звичками своєрідними

Увечері, але частіше вранці,

Весело страждаю я пороками різними,

Втім, не страждаю, брешу!

Цей світ божеволіє.

Я ненадовго йду за ним.

На вечерю буду, помию посуд.

Просто передайте моїм.

Щоліта вже років двадцять

П'ю і не сплю, вибираючи шлях.

Часто починаю в собі копатися

Мабуть, скоро посаджу щось.

Наче хлопчик я вже не дрібний,

Але в нашому тихому та глухому лісі.

Почуваюся не у своїй тарілці

І намагаюся не розбризкувати суп.

Цей світ божеволіє.

Я ненадовго йду за ним.

На вечерю буду, помию посуд.

Просто передайте моїм.