Мой герой - Максим Заяц

Что ж, мой герой, вот и встретились.

Как-то поник ты и телом обмяк.

Рядом с тобой годы и месяцы

Мы шли, ускоряя шаг.

Был полон сил ты, идей и веры,

Мир повернуть под себя был готов.

Самый правильный, всюду первый,

Дружил и жалел врагов.

Долго не виделись, где пропадал ты?

Мир без присмотра на грани войны.

Страны делят обиды и карты.

Людям герои нужны.

Стук топоров пробуждает плахи.

Люди живут в бесконечном страхе.

То, что зовется свободой, станет тюрьмой.

Ждать перемен или резать вены

В отблесках фар сквозь стекло на стенах

Мир слишком яркий и равнодушно прямой.

Мой герой... Мой герой…

Рыцарский шлем зарастает пылью,

Конь вороной затерялся в пути.

Что ж еще дать тебе?

Вот крылья.

Хочешь летать - лети.

Пусть и недолго полет будет длиться,

Люди оценят скорость и стать.

Каждому хочется, будто птица,

В небе бескрайнем летать.

Будут метели и яркость рассветов,

Компас смешает север и юг.

Подвиг прославят в песнях поэты…

Но что-то не рад ты, мой друг.

Ты не печалься, пусть станут былью

Дом и работа взамен мечты.

Кто-то уже примеряет крылья.

Просто другой, не ты.

Стук топоров пробуждает плахи.

Люди живут в бесконечном страхе.

То, что зовется свободой, станет тюрьмой.

Ждать перемен или резать вены

В отблесках фар сквозь стекло на стенах

Мир слишком яркий и равнодушно прямой.

Мой герой... Мой герой…

Мой герой... Мой герой…

Що ж, мій герой, то й зустрілися.

Якось поник ти і тілом обм'як.

Поряд з тобою роки та місяці

Ми йшли, прискорюючи крок.

Був повний сил ти, ідей та віри,

Світ повернути під себе був готовий.

Найправильніший, всюди перший,

Дружив і шкодував ворогів.

Довго не бачилися, де ти пропадав?

Світ без нагляду на межі війни.

Країни ділять образи та карти.

Людям герої потрібні.

Стук сокир пробуджує плахи.

Люди живуть у нескінченному страху.

Те, що зветься свободою, стане в'язницею.

Чекати на зміни або різати вени

У відблисках фар крізь скло на стінах

Світ надто яскравий і байдуже прямий.

Мій герой... Мій герой...

Лицарський шолом заростає пилом,

Кінь вороний загубився у дорозі.

Що ще дати тобі?

Ось крила.

Хочеш літати – лети.

Нехай і недовго політ триватиме,

Люди оцінять швидкість та стати.

Кожному хочеться, ніби птах,

У небі безкрайньому літати.

Будуть хуртовини і яскравість світанків,

Компас змішає північ та південь.

Подвиг прославлять у піснях поети...

Але щось не радий ти, мій друже.

Ти не засмучуйся, нехай стануть буллю

Будинок та робота замість мрії.

Хтось уже приміряє крила.

Просто інший не ти.

Стук сокир пробуджує плахи.

Люди живуть у нескінченному страху.

Те, що зветься свободою, стане в'язницею.

Чекати на зміни або різати вени

У відблисках фар крізь скло на стінах

Світ надто яскравий і байдуже прямий.

Мій герой... Мій герой...

Мій герой... Мій герой...