Damned When Dead - Mael Mórdha

The earth cold and damp presses against my shroud

Mortality has fled my mortal frame

Immortal will forever be my name

This earth has drank much blood

In the fight to save my land

Strange it is this feeling knowing my crown has passed to the Gall’s hand

The bells knell in sorrow as I am lowered down

The cold earth is silent for a time

My headstone, a cross of stone, bears my name

To remind all men that here I lie

Deep within the bosom of the world

I finally become aware

Noises that I cannot comprehend

Whispers at first but now a roar

Deafening it is, fear does grip my soul

What is this ancient horror that calls me to its own?

A thunderous crack sounds overhead

As my cross is shorn in two

Has God passed sentence on my life?

I fear it could be true

My soul is slowly being sucked back to whence it came

Slowly I realise it be not God

Manannán be his name

The earth which I no longer feel press against my skin

The shroud half hanging from my corpse

Trailing still within the bog which spews me up from the bowels

Of this ancient land I knew

Ochone, what is this hell on earth

Is this what from my dreams grew?

Putrid when living, damned when dead

Земля холодна й волога тисне на мій саван

Смертність покинула мій смертний каркас

Безсмертний назавжди залишиться моїм ім’ям

Ця земля випила багато крові

У боротьбі за порятунок моєї землі

Дивно це відчуття, знаючи, що моя корона перейшла до руки Галла

Дзвони дзвонять у смутку, коли мене опускають

Холодна земля на якийсь час мовчить

Мій надгроб, кам’яний хрест, носить моє ім’я

Щоб нагадати всім чоловікам, що тут я брешу

Глибоко в лоні світу

Нарешті я усвідомлюю

Шуми, які я не можу зрозуміти

Спочатку шепіт, а тепер рев

Страх оглушає мою душу

Що це за стародавній жах, що кличе мене до себе?

Над головою лунає громовий тріск

Як мій хрест розрізаний надвоє

Чи Бог виніс вирок моєму життю?

Боюся, що це може бути правдою

Моя душа повільно повертається туди, звідки вона прийшла

Поволі я усвідомлюю, що це не Бог

Мананнан бути його ім’ям

Земля, яку я більше не відчуваю, притискається до моєї шкіри

Саван наполовину звисає з мого трупа

Досі тягнусь у болоті, яке вивергає мене з надр

Про цю стародавню землю, яку я знав

Очоне, що це за пекло на землі

Це те, що з моїх мрій виросло?

Гнильний, коли живий, проклятий, коли мертвий