99 Probleme - Madeline Juno

Beide Hände auf der Herdplatte

Nur eine falsche Bewegung und ich lande im Gegenverkehr

Ich sag ja nicht, dass ich es vorhabe

Doch es gibt Phasen in den' ich mich immer wieder frag, wie es wär

Was, wenn ichs einmal nicht mehr heim schaffe?

Wie lange würde es dauern, bis es jemand, dem ich wichtig bin, merkt?

Denk bitte nicht, dass ich drauf hinplane

Doch die Gedanken kommen wie sie wollen und ich kann mich nicht wehren

Selbst die leichtesten Dinge sind plötzlich so schwer

Und jeder happy Song bricht mir mein Herz

Ich kanns nicht ganz verstehen

Und auch nicht besser erklären

Es ist wie renn' im Traum, man kommt nie wirklich an

Ich such nach Serotonin und kratz die Reste zusamm'

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei irgendwann

Doch solche Tage dauern wochenlang

Ich werf mich gegen die Tür, mit den Skeletten im Schrank

Hab neunundneunzig Probleme und alle nennen sich Angst

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei irgendwann

Dass ichs mir selber nicht mehr glauben kann

Wie lang noch bis irgendwann?

Was, wenn ich unter Wasser einatme?

Mich aus Versehen 'n bisschen zu weit über das Geländer lehn

Du musst mir glauben, dass ich aufpasse

Ich will nicht sterben, nur nicht aufwachen

In meinem Abschiedsbrief, den ich nie schreibe, steht:

Du liebst jemand, der sich leider manchmal selbst nicht liebt

Du musst mir glauben, dass ich aufpasse

Ich will nicht sterben, nur nicht aufwachen

Selbst die leichtesten Dinge sind plötzlich so schwer

Und jeder happy Song bricht mir mein Herz

Ich kanns nicht ganz verstehen

Und auch nicht besser erklären

Es ist wie renn' im Traum, man kommt nie wirklich an

Ich such nach Serotonin und kratz die Reste zusamm'

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei irgendwann

Doch solche Tage dauern wochenlang

Ich werf mich gegen die Tür, mit den Skeletten im Schrank

Hab neunundneunzig Probleme und alle nennen sich Angst

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei irgendwann

Dass ichs mir selber nicht mehr glauben kann

Wie lang noch bis irgendwann?

Wie lang noch bis irgendwann?

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei irgendwann

Doch solche Tage dauern wochenlang

Wie lang noch bis irgendwann?

Wie lang noch bis irgendwann?

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei irgendwann

Dass ichs mir selber nicht mehr glauben kann

Es ist wie renn' im Traum, man kommt nie wirklich an

Ich such nach Serotonin und kratz die Reste zusamm'

Ich sag mir so oft: Es geht alles vorbei, irgendwann

Dass ichs mir selber nicht mehr glauben kann

Обидві руки на плиті

Лише один неправильний рух, і я потрапляю на зустрічну

Я не кажу, що маю намір

Але є етапи, на яких я постійно запитую себе, як би це було

Що робити, якщо я не зможу повернутися додому?

Скільки часу пройде, перш ніж помітить когось, до кого я піклуюсь?

Будь ласка, не думайте, що я це планую

Але думки приходять як хочуть і я не можу захиститися

Навіть найлегші речі раптом стають такими складними

І кожна радісна пісня розбиває моє серце

Я не можу зрозуміти

І краще не пояснюй

Це як бігти уві сні, ти ніколи туди не потрапиш

Шукаю серотонін і збираю решту

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Але такі дні тривають тижнями

Кидаюся до дверей зі скелетами в шафі

У мене дев’яносто дев’ять проблем, і всі вони називають себе страхом

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Що я вже не вірю собі

Як довго до якогось часу?

Що робити, якщо я вдихну під водою?

Випадково занадто сильно нахилився через перила

Ви повинні повірити мені, що я обережний

Я не хочу вмирати, просто не хочу прокидатися

У моєму прощальному листі, якого я ніколи не пишу, сказано:

Ви любите того, хто, на жаль, іноді не любить себе

Ви повинні повірити мені, що я обережний

Я не хочу вмирати, просто не хочу прокидатися

Навіть найлегші речі раптом стають такими складними

І кожна радісна пісня розбиває моє серце

Я не можу зрозуміти

І краще не пояснюй

Це як бігти уві сні, ти ніколи туди не потрапиш

Шукаю серотонін і збираю решту

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Але такі дні тривають тижнями

Кидаюся до дверей зі скелетами в шафі

У мене дев’яносто дев’ять проблем, і всі вони називають себе страхом

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Що я вже не вірю собі

Як довго до якогось часу?

Як довго до якогось часу?

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Але такі дні тривають тижнями

Як довго до якогось часу?

Як довго до якогось часу?

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Що я вже не вірю собі

Це як бігти уві сні, ти ніколи туди не потрапиш

Шукаю серотонін і збираю решту

Я так часто кажу собі: колись це все пройде

Що я вже не вірю собі