I See, the Sea! - Macabre Omen

Oh… I see, the sea!

Winds that carry what is left of me.

And deliver but a handful of dust.

To the Island of Helios.

To the Land that once was.

The sky darkens or so it seems.

What was reality is now but a dream.

Times that felt aeons were moments that passed.

Who says eternity would last only Once?

I summon thee, Telchines,

Spirits of the sea.

To let my spirit free.

Accept these gifts as a token of respect.

To exalt my being and let my spirit be…

One with its master, in line with the Sun.

Roam through the ancient skies but also on land.

The power of the ages, a brief moment in time.

This is eternity, it is mine.

Thanatae, lead the way.

May the rites of passage take my soul away.

Mortal, I do not fear death.

It is of no concern to me.

For when I exist, death is not

and when death is present I do not exist.

If anything, death should fear me.

I know that my time has come to be free.

Now, that I see, the sea!

Ох… Я бачу, море!

Вітри, що несуть те, що залишилося від мене.

І доставити лише жменю пилу.

На острів Геліос.

На землю, яка колись була.

Небо темніє, чи так здається.

Те, що було реальністю, тепер не мрія.

Часи, які здавалися еонами, були моментами, що минули.

Хто сказав, що вічність триватиме лише раз?

Я викликаю тебе, Телхінес,

Духи моря.

Щоб звільнити мій дух.

Прийміть ці подарунки на знак поваги.

Щоб піднести мою істоту і дозволити мій дух бути...

Одне зі своїм господарем, на одному рівні із Сонцем.

Блукайте по стародавнім небесам, але також і по суші.

Сила віків, коротка мить часу.

Це вічність, це моє.

Танатае, ведіть шлях.

Нехай обряди забирають мою душу.

Смертний, я не боюся смерті.

Мене це не важить.

Бо коли я існую, смерті нема

і коли смерть присутня, я не існую.

Якщо щось, смерть повинна боятися мене.

Я знаю, що мій час настав вільний.

Тепер, коли я бачу, море!