Alexandros - Ode A' - Macabre Omen

I extend my hand into the crowd

Only to hear my name out loud

Αλέξανδρε, your name strikes fear into hearts of men

If that is true, where are your cities now?

Armies used to kneel with their shields on the ground

Αλέξανδρε, you go through wars and your army is there

If that is true, how do they fail you how?

Moments one’s in need are when one ends to be alone

Follow me, and I shall pledge to thee

To fulfil your desires

Even if it sounds like madness

And my body and spirit go through the edge of darkness

Life has no relation

It is death that will bring us back

To the one that brought us into creation

It is life that I seek

My kingdom I would give in return

For a hundred years of life

In the land of the living

The dead have nothing to say to us

It is our own narcissism

That makes us think they even care

ΤΕΛΕΥΤΑΙΟΣ - ΓΟΝΟΣ - AΘΑΝΑΤΟΣ

ΚΛΕΟΣ - ΦΟΡΟΣ - ΑΛΕΞΑΝΔΡΟΣ

I see the abyss, take me

Я протягую руку до натовпу

Лише щоб почути моє ім’я вголос

Αλέξανδρε, твоє ім’я вселяє страх у серця людей

Якщо це правда, то де зараз ваші міста?

Раніше армії стояли на колінах із щитами на землі

Αλέξανδρε, ти йдеш крізь війни, і твоя армія там

Якщо це правда, як як вони вас підведуть?

Моменти, в яких ви потребуєте, — це коли ви перебуваєте на самоті

Іди за мною, і я присягаю тобі

Щоб виконати свої бажання

Навіть якщо це звучить як божевілля

І моє тіло й дух проходять через край темряви

Життя не має відношення

Саме смерть поверне нас назад

До того, що привів нас до створення

Це життя, яке я шукаю

Своє королівство я віддам натомість

За сто років життя

У країні живих

Мертвим нема що нам сказати

Це наш власний нарцисизм

Це змушує нас думати, що вони навіть піклуються

ΤΕΛΕΥΤΑΙΟΣ - ΓΟΝΟΣ - AΘΑΝΑΤΟΣ

ΚΛΕΟΣ - ΦΟΡΟΣ - ΑΛΕΞΑΝΔΡΟΣ

Я бачу прірву, візьми мене