Убежало лето - Любовь Шепилова

Ветер собирает в ливни капли грусти,

На ветвях качая гроздья красных бусин,

Значит снова осень, топчет к нам дорожку,

Чтоб незванной гостьей, постучать в окошко!

Убежало лето по стерне колючей,

С песней недопетой и с мечтой о лучшем!

Солнце загрустило, холодают ночи,

Нам всего, что было, не хватает очень.

Убежало, не прощаясь,

За далекий горизонт,

Пролетело, словно сон,

Растворилась в птичьих стаях!

Мы немного поскучаем,

Вспомнив лето, а потом…

Торопливо

Календарь перелистаем!

Бабочкой листочек сел на подоконник,

Может что-то хочет нам с тобой напомнить…

Полыхнуло лето, солнцем в листьях рыжих,

Что нам дождь и ветер, сядь ко мне поближе!

Убежало лето по стерне колючей,

С песней недопетой и с мечтой о лучшем!

Солнце загрустило, холодают ночи,

Нам всего что было, не хватает очень.

Вітер збирає в зливні краплі смутку,

На гілках хитаючи грона червоних намистин,

Значить знову осінь, топче до нас доріжку,

Щоб непроханою гостею, постукати в віконце!

Втекло літо по стерні колючої,

З піснею недопетою і з мрією про краще!

Сонце засмутилося, холодають ночі,

Нам усього, що було, не вистачає дуже.

Втекло, не прощаючись,

За далекий горизонт,

Пролетіло, немов сон,

Розчинилася в пташиних зграях!

Ми трохи нудьгуємо,

Згадавши літо, а потім…

Поспішно

Календар перегортаємо!

Метеликом листочок сів на підвіконня,

Може щось хоче нам із тобою нагадати…

Повхнуло літо, сонцем у листі рудих,

Що нам дощ і вітер, сядь до мене ближче!

Втекло літо по стерні колючої,

З піснею недопетою і з мрією про краще!

Сонце засмутилося, холодають ночі,

Нам усе, що було, не вистачає дуже.