A Camera Lens and Careful Days - Lydia

It’s always blue and black or breaking skin

Well, cover up, girl, we’ll finally leave again

And you breathe me in so well

In your room under the cover of this night

We are safe;

we are, as long as you whisper

But my eye was caught by your picture

That’s hanging from your mirror, like something you forgot

I’ll say we couldn’t sleep just staring at the clock

But when numbers seem to blur and the reflection is lost

Anything is love as you stare into your box

So now we’re used to the rain

We can swim and I’ll say we were never worried

Because the floods will only bring the coast and Atlantic closer

I thought I told you, girl

I thought that I showed you the reason;

All I truly want is to get in your head

And steal your imagery

So we can both go to your second story house

You would never believe this snow

It gets so heavy on our lungs

But it’s been creeping up your walls and closing down the roads

But I swear I’m loving while

I swear I still will hide away from the cold

«I think that for me, everyday would be the last day of summer

Or I’d be left out in the cold, with no place to go

Because, there are very few people that I can relate to

To every day of my life, forever, that will understand me

Because I’ve gone places where very few people ever go

I mean, I played the ultimate gamble of all;

I gambled my life.»

«You're fine, go back to work and we’ll let you know when she comes.»

I swear we’re almost there and we’ll be safe inside

Down those stairs to your room where I could stay for days

Substance is over us, please don’t do this

'Cause this may never change, oh, but I’m still here, here

It’s all the same

Це завжди синьо-чорний або шкіра ламається

Ну, прикривайся, дівчино, ми нарешті знову підемо

І ти так добре вдихаєш мене

У вашій кімнаті під покровом цієї ночі

Ми в безпеці;

ми є, поки ви шепочете

Але моє око привернула твій малюнок

Це висить на вашому дзеркалі, наче щось, що ви забули

Я скажу, що ми не могли спати, просто дивлячись на годинник

Але коли здається, що числа розпливаються, а відображення втрачено

Будь-що — це любов, як ви дивитесь у свою коробку

Тож тепер ми звикли до дощу

Ми вміємо плавати, і я скажу, що ніколи не хвилювалися

Бо повені лише наблизять узбережжя та Атлантику

Я думав, що сказав тобі, дівчино

Я думав, що показав вам причину;

Все, чого я справді хочу — це зайти у твою голову

І вкрасти ваші образи

Тож ми можемо піти до вашого другого поверху

Ви ніколи не повірите цьому снігу

Це стає таким важким для наших легенів

Але воно повзає по ваших стінах і закриває дороги

Але я присягаюся, що люблю

Клянусь, я все одно буду ховатися від холоду

«Думаю, що для мене кожен день був би останнім днем ​​літа

Або я б залишився на холоді, не мав куди діти

Тому що дуже мало людей, з якими я можу спілкуватися

На кожний день мого життя, назавжди, це зрозуміє мене

Тому що я бував там, куди мало хто буває

Я маю на увазі, я грав у найвищу ставку;

Я зграв своє життя».

«У тебе все гаразд, повертайся до роботи, і ми повідомимо тобі, коли вона прийде».

Клянуся, ми майже на місці, і всередині ми будемо в безпеці

Спустіться по цих сходах до твоєї кімнати, де я могла б залишатися цілими днями

Субстанція над нами, будь ласка, не робіть цього

Тому що це, можливо, ніколи не зміниться, о, але я все ще тут, тут

Це все однаково