The Jail of Cluain Meala - Luke Kelly

How hard is my fortune how vain my repining,

The strong rope of fate for my young neck is twinning,

My strenght is departed my cheek sunk and sallow,

While I languish is chains in the Jail of Cluain Meala.

No boy in the village was ever yet milder.

I could play with a child and my sport be no wilder.

I could dance without tiring from morning till evening

And my goalball I’d strike to the lightning of heaven.

At my bed foot decaying my hurley is lying.

Through the lads of the village my goalball is flying.

My horse 'mong the neighbours neglected may fallow.

While this heart young and gay lies cold in Cluan Meala.

Next Sunday the pattern at home will be keeping.

All the lads of the village the fields will be sweeping.

And the dance of fair maidens the evening will hallow.

While this heart young and gay lies cold in Cluan Meala.

Як тяжка моя доля, як марно я нарікаю,

Міцна мотузка долі для моєї молодої шиї близнює,

Моя сила пішла, моя щока впала й пожовкла,

Поки я нудьгу, це ланцюги у в’язниці Клуен-Міла.

Жоден хлопчик у селі ще ніколи не був м’якшим.

Я міг би грати з дитиною, і мій вид спорту не був би дивнішим.

Я міг танцювати не втомлюючись з ранку до вечора

І м’яч для м’яча м’яч я влучив би до блискавки небесної.

Біля мого ліжка валяється мій херлі.

Через хлопців із села мій м’яч для воріт летить.

Мій кінь 'серед сусідів занедбаний може впасти.

Поки це молоде й веселе серце лежить холодно в Клуан-Міла.

Наступної неділі візерунок вдома збережеться.

Усі хлопці села поли метуть.

І танець справедливих дівчат вечір освятить.

Поки це молоде й веселе серце лежить холодно в Клуан-Міла.