1999 - Love Of Lesbian

Hasta aquí llego el ritual

de enfados y canibalismo estúpido.

Son demasiadas horas en vela

y nada que decir.

Descansamos nuestra espalda

en las persianas bien cerradas

tú y yo anémicos

y a cada parpadeo calmado

intentamos dormir.

Terapias mal llevadas sin nadie

que mediara por dos histéricos.

Mis gritos envasados al vacío

reventaron al fin.

Y ahora congelo cada instante

sabiendo de antemano

que son los últimos

la noche que el 99

llegó hasta abril.

Ya no hay ganas

de seguir el show

ni de continuar fingiendo

sólo quiero ser espectador

relax, entertainment.

Me pregunto

quién pensó el guión

debe estar bastante enfermo.

Fue el estreno

de un gran director

le caerán mil premios…

…Y al subir al taxi

mis palabras

son vapor de cristal.

Y me dejo el alma

cuando escribo en la ventana

«que sea cierto el jamás»

¡Oh, cállate!

Y ahora relájate

ella lo lleva bien

está aliviada, ¿ves?.

Todo ha acabado bien.

Te dice «fíjate

mira mis manos, ¿ves?

no pesan nada, ¿ves?

están flotando ¿ves?»

Putas ganas

de seguir el show

y de continuar mintiendo

y en un travelling algo veloz

sale un «fin"en negro.

Me pregunto

quién pensó el guión

debe estar bastante enfermo.

Fue el estreno

de un gran director

le caerán mil premios.

Y a medias del viaje

callo a gritos

que no quieras bajar.

Y pierdo la conciencia

cuando escucho como dices

«que sea cierto el jamás»

¡Oh, muérete!

Поки що ритуал

гніву та дурного канібалізму.

Занадто багато годин не сплять

і нічого сказати.

ми відпочиваємо спиною

на жалюзі щільно закриті

ти і я анемічний

і при кожному спокійному морганні

ми намагаємося спати

Погано проведена терапія без будь-кого

опосередковано двома істериками.

Моя вакуумна упаковка кричить

вони нарешті лопнули.

А тепер я завмираю кожну мить

знаючи наперед

які останні

в ніч, коли 99

Він дійшов до квітня.

немає бажання

стежити за шоу

ані продовжувати прикидатися

Я просто хочу бути глядачем

відпочинок, розваги.

мені цікаво

хто думав про сценарій

він напевно дуже хворий.

Це була прем’єра

великого режисера

впаде тисяча призів...

…І коли сідає в таксі

мої слова

вони кристалічні пари.

І я покинув свою душу

коли я пишу у вікні

«Нехай ніколи не буде правдою»

О, мовчи!

а тепер розслабся

вона добре його носить

Вона полегшила, бачите?

Все закінчилося добре.

Він каже вам: «Подивіться

подивись на мої руки, бачиш?

Вони нічого не важать, бачите?

вони плавають, бачите?

біса перемога

стежити за шоу

і продовжувати брехати

і в дещо швидкому відстеженні знімка

"кінець" з'являється чорним.

мені цікаво

хто думав про сценарій

він напевно дуже хворий.

Це була прем’єра

великого режисера

впаде тисяча призів.

І на півдорозі поїздки

я кричу

що ти не хочеш падати.

І я втрачаю свідомість

коли я чую, як ти говориш

«Нехай ніколи не буде правдою»

О, вмри!