Солнце - LOUNA, Симфонический оркестр «Глобалис»

Я вижу солнце…

Солнце!

Вновь идёт назад время по спирали

Послезавтра осталось в прошлом.

На моих глазах закалялась сталь

В дыму развалин я вижу солнце.

Я вижу солнце…

Я вижу солнце — это моя вина, это моя война

Я вижу солнце.

И на своей луне вижу я, как во сне,

Я вижу солнце!

Я вижу солнце!

Вечная зима, лица изо льда мы стали

Кем нас пугали в детстве.

Не сойти б с ума, раз и навсегда

Навстречу солнцу спасаясь бегством

Я вижу солнце…

Я вижу солнце — это моя вина, это моя война

Я вижу солнце.

И на своей луне вижу я, как во сне,

Я вижу солнце!

Я вижу сон…

Я вижу сон:

Год за годом с утра я открываю глаза

В насквозь промокшей стране, где как и утро назад

Я вижу над головой — свинцово-серый картон

И мне так хочется верить, что солнце — это не сон

Мы можем увидеть вновь солнечный свет

Нужно только поверить что зимы больше нет

Я кожей чувствую свет, но я не знаю, где он

Закрывая глаза, я вижу сон…

Я вижу сон!

Я вдруг все поняла так же ясно как днем

Глядя в призрачный лик вечно бледной луны

И на солнечный свет, отражавшийся в нем:

Я вижу сон!

Но быть может и солнце — лишь чей-то фантом?

И мир сжался до знака вопроса внутри:

Я вижу солнце или я вижу… сон?!

Я вижу солнце!

Я вижу солнце — это моя вина, это моя война

Я вижу солнце.

И на своей луне вижу я, как во сне,

Я вижу солнце!

Я бачу сонце…

Сонце!

Знову йде назад час по спіралі

Післязавтра залишилося у минулому.

На моїх очах гартувалася сталь

У диму руїн я бачу сонце.

Я бачу сонце…

Я бачу сонце — це моя вина, це моя війна

Я бачу сонце.

І на своєму місяці бачу я, як у сні,

Я бачу сонце!

Я бачу сонце!

Вічна зима, особи з льоду ми стали

Ким нас лякали в дитинстві.

Не зійти б з розуму, раз і назавжди

Назустріч сонцю рятуючись втечею

Я бачу сонце…

Я бачу сонце — це моя вина, це моя війна

Я бачу сонце.

І на своєму місяці бачу я, як у сні,

Я бачу сонце!

Я бачу сон…

Я бачу сон:

Рік за роком з ранку я¦ відкриваю очі

В наскрізь промоклій країні, де як і ранок тому

Я бачу над головою свинцево-сірий картон

І мені так хочеться вірити, що сонце — це не сон

Ми можемо побачити знову сонячне світло

Потрібно тільки повірити, що зими більше немає

Я шкірою відчуваю світло, але я не знаю, де він

Закриваючи очі, я бачу сон…

Я бачу сон!

Я раптом все зрозуміла так ясно як вдень

Дивлячись у примарне обличчя вічно блідого місяця

І на сонячне світло, що відображалося в ньому:

Я бачу сон!

Але може бути і сонце лише чийсь фантом?

І світ стиснувся до знака питання всередині:

Я бачу сонце або я бачу сон?!

Я бачу сонце!

Я бачу сонце — це моя вина, це моя війна

Я бачу сонце.

І на своєму місяці бачу я, як у сні,

Я бачу сонце!