El tiempo lo dirá - Los Rodriguez

Es temprano para el sol

Pero tarde para hablar, mi amor

Tan tarde que el aliento de la noche parece terminar

En palabras, nada más

En palabras, nada más

Pero para no pensar

Será que entre las hojas que nunca se cayeron estará

Perdida la verdad

A estas horas pierdo la memoria si no estoy contigo

Amigo, perdí mi camino en el último bar

Y pasé la noche entera preguntándole a la luna

Si puedo volver atrás…

Si puedo volver atrás

Pero no me contestaba

Pero no me dijo nada:

Si no rompió el silencio será que no le hablé con claridad

Cuando casi sale el sol

Cuando casi sale el sol

A la hora del perdón

La hora que te arranca lentamente tu ronca confesión

Y te nubla la visión

A estas horas pierdo la memoria y el resto es historia:

Camarero, perdí mi dinero jugándome el sueldo

Con profesionales del juego de azar

Volví casi sin consuelo

Donde siempre terminaré

Donde guardo lo que encuentro, donde duermo y me despierto con el sol

Donde siempre te esperaré

Pero nadie me esperaba

Pero nadie se reía

Solamente lo que había era una carta y propaganda en el buzón

Y la carta (no) era mía

Nunca es tarde si viene a buscarte la dicha algún día

El mar limpiará las heridas con agua y con sal…

Y será la hora de empezar de nuevo, de no verte más

Será casi la hora

De empezar de nuevo, de no verte más

Viene siendo la hora

De empezar de nuevo, de no verte más…

El tiempo (lo) dirá

Ще рано для сонця

Але пізно говорити, моя любов

Так пізно, що подих ночі, здається, закінчується

На словах нічого більше

На словах нічого більше

Але не думати

Буде те, що серед листя, що ніколи не опало, буде

Втратив правду

В цей час я втрачаю пам'ять, якщо я не з тобою

Чувак, я заблукав в останньому барі

А я цілу ніч розпитував місяць

Якщо я можу повернутися...

якщо я можу повернутися

Але він мені не відповів

Але він мені нічого не сказав:

Якщо він не порушив мовчання, то це буде так, що я не розмовляв з ним чітко

Коли сонце майже зійде

Коли сонце майже зійде

в годину прощення

Година, яка повільно розриває твоє хрипке зізнання

І це затьмарює ваше бачення

У цей час я втрачаю пам'ять, а решта історія:

Офіціант, я втратив гроші, граючи на свою зарплату

З професіоналами ігор

Я повернувся майже без втіхи

де я завжди опинюся

Де я зберігаю те, що знаходжу, де я сплю і прокидаюся з сонцем

де я завжди буду чекати на тебе

але мене ніхто не чекав

але ніхто не сміявся

У поштовій скриньці був лише лист і пропаганда

І лист був (не) мій

Ніколи не пізно, якщо щастя одного разу шукає тебе

Море очистить рани водою і сіллю...

І буде час почати знову, щоб більше не бачити вас

Це буде майже час

Щоб почати спочатку, щоб більше не бачити вас

Настав час

Щоб почати спочатку, щоб більше не бачити тебе...

Час покаже