Ville fantôme - Lomepal, Espiiem

Je m'épuise quand j’rôde, seul

Comme si j’trainais dans une ville fantôme

Je, je m'épuise quand j’rôde

Et c’est flippant comme une nuit dans l’trom'

Je m'épuise quand j’rôde, rien n’est vivant

C’est le silence dans le vide, ça m’apparaît comme une évidence

Faudrait que je file sans que le vice m’emporte

Mais c’est flippant comme une nuit dans l’trom'…

J’suis né pauvre et j’vais mourir riche, fils, les petits s’piquent

J’ai les yeux qui se plissent, on est tous pistés par Iblis, fils

J’vois trop de mes gars couler

Rêvent de braquage et ne pensent qu’a gueuler

Mais Dieu sait qui tu es même si t’es cagoulé

On nuira tous au paradis, est-ce pour rire?

Les jeunes se laissent vivre et les vieux s’laissent mourir

Une triste avance, mes complices

Qui s’lamentent puis s’visent la tempe

Oui, j’ai que d’la haine et quelques disques a revendre

En visant l’excellence, on s'élance

Moi, j’voulais l’heure de gloire, je n’aurai qu’la minute de silence

Et j’manque pas d’air pourtant j'étouffe, j’veux du blé

Et j’marche seul pour être sur de pas me faire doubler

Noble

Je m'épuise quand j’rôde, seul

Comme si j’trainais dans une ville fantôme

Je, je m'épuise quand j’rôde

Et c’est flippant comme une nuit dans l’trom'

Je m'épuise quand j’rôde, rien n’est vivant

C’est le silence dans le vide, ça m’apparaît comme une évidence

Faudrait que je file sans que le vice m’emporte

Mais c’est flippant comme une nuit dans l’trom'…

Je m'épuise, c’est grave, aujourd’hui

Il fait nuit déjà et je marche dans les ruines

J’suis perdu dedans depuis l’départ, à quoi bon fuir?

Les ennuis m’suivent mais je n’entends que le bruit d’mes pas

L'époque est triste, ça a bloqué la rencontre

C’est devenu trop paisible, un opéra sans son

A barouder tard l’soir, j’ai pris un mauvais rythme

Et j’ai pas trouvé ma voie, bref, tu connais la chanson

L’argent s’débite, j’défends juste mon beurre

La ville est un bassin où les gens succombent en une longueur

Face au cadran j’médite, dans c’dur monde

J’sens plus mon cœur, j’entends juste le battement d’mes cils

Han, une bouteille sous mon Lacoste

J’avance lentement comme si j'étais sous codéine

Tout le monde s’affole, les bandits s’prennent au game

Mais bon, il nous faudra plus qu’une oreille pour qu’on s’accorde

J'éprouve ce grand feeling, c’est une course sans limite

Et je suis seul-tout comme un jeune loup

La route me tranquillise, j’reste fougueux j’anticipe

Et j’attendrai pas d’frôler la mort pour me sentir vivre

Je m'épuise quand j’rôde, seul

Comme si j’trainais dans une ville fantôme

Je, je m'épuise quand j’rôde

Et c’est flippant comme une nuit dans l’trom'

Je m'épuise quand j’rôde, rien n’est vivant

C’est le silence dans le vide, ça m’apparaît comme une évidence

Faudrait que je file sans que le vice m’emporte

Mais c’est flippant comme une nuit dans l’trom'…

Я втомлююся, коли нишпорю сам

Ніби я тусувався в місті-привиді

Я, я втомлююся, коли нишпорю

І це страшно, як ніч у тромі»

Я втомлююся, коли нишпорю, нічого живого немає

Це тиша в порожнечі, мені це здається очевидним

Я повинен вислизнути, щоб порок мене не забрав

Але це страшно, як ніч у тромбі...

Я народився бідним і помру багатим, синку, малих жалять

Мої очі примружуються, за нами всіма слідує Ібліс, синку

Я бачу, що занадто багато моїх хлопців тонуть

Сниться про пограбування і думай тільки про крик

Але Бог знає, хто ти, навіть якщо ти в капюшоні

Ми всі зашкодимо небу, це жарт?

Молоді люди дають собі жити, а старі дають собі померти

Сумний аванс, мої спільники

Хто нарікає, той цілиться до храму

Так, у мене є лише ненависть і кілька записів

Прагнучи до досконалості, ми злітаємо

Я, я хотів години слави, у мене буде тільки хвилина мовчання

А мені ще повітря не бракує, я задихаюся, хочу пшениці

І я ходжу один, щоб переконатися, що мене не пропустять

Благородний

Я втомлююся, коли нишпорю сам

Ніби я тусувався в місті-привиді

Я, я втомлююся, коли нишпорю

І це страшно, як ніч у тромі»

Я втомлююся, коли нишпорю, нічого живого немає

Це тиша в порожнечі, мені це здається очевидним

Я повинен вислизнути, щоб порок мене не забрав

Але це страшно, як ніч у тромбі...

Я виснажений, це серйозно, сьогодні

Вже темно, а я йду по руїнах

Я загубився в цьому з самого початку, навіщо тікати?

Біда слідує за мною, але я чую лише звук своїх кроків

Часи сумні, це заблокувало зустріч

Надто спокійно стало, опера без звуку

Під час пізньої нічної поїздки я взяв поганий ритм

І все одно я не знайшов свого шляху, ти знаєш пісню

Гроші списуються, я просто захищаю своє масло

Місто – це басейн, де люди вдаються до довжини

Звертаючись до циферблата, я медитую в цьому суворому світі

Я вже не відчуваю свого серця, чую лише биття вій

Хане, пляшка під мій Lacoste

Я рухаюся повільно, наче на кодеїні

Всі панікують, бандити втягуються в гру

Але гей, нам знадобиться не тільки слух, щоб ладнати

Я відчуваю це чудове відчуття, це гонка без обмежень

А я один — як молодий вовк

Дорога мене заспокоює, я горю, я передчую

І я не буду чекати, поки я наблизусь до смерті, щоб відчути себе живим

Я втомлююся, коли нишпорю сам

Ніби я тусувався в місті-привиді

Я, я втомлююся, коли нишпорю

І це страшно, як ніч у тромі»

Я втомлююся, коли нишпорю, нічого живого немає

Це тиша в порожнечі, мені це здається очевидним

Я повинен вислизнути, щоб порок мене не забрав

Але це страшно, як ніч у тромбі...