Citroën - Lomepal

J’démarre mon trajet sans attendre, j’suis dans ma lancée

J’arpente des pavés et des grandes dalles blanches

J’ai l’cran d’avancer, marcher des heures

C’est pas la mort, nan, faut juste être mentalement prêt

Mais pas évident à six heures du mat'

J’sens qu’je m’affaiblis dans la liqueur du mal

Et les relents d’Bacardi m’transcendent le foie, merde

C’est toujours deux de tens'

Que j’repense à ma vie quand j’rentre de soirée

Qui j’ai vu et avec qui j’ai chillé tout à l’heure

J’vois mes souvenirs défiler milles excuses

A vrai dire ma tête vibre à l'étroit

J’dois m’concentrer pour me rafraîchir la mémoire

Ce soir, j’ai vu mes couz au grec

Puis on s’est mit au chaud dans une cour modeste

Grâce à mon trousseau de clé

Tout flottait, j’buvais une potion hors norme

Pendant qu’mon pote George me rappait ses nouveaux textes

Chez nous on communique avec des 4×4

Tranquille, pendant qu’Alpha roule une batte d’herbe

Et ça s’bouscule, ça s’presse pour le boule d’une Esméralda

Ou pour un loums avec Doums et General Do

C’est vrai qu’on s’prive pas des longues galères

Et qu’on se serait mit plus Gildas chez l’oncle Alfred

Mais ça roule comme une Citroën Saxo

J’oublie mes petits problèmes

En parcourant des kilomètres à l’aube

J’avance avec la foi d’un rude guerrier

J’suis moins sur mes gardes le soir de brume

Nan, j’ai fait le choix de plus m’méfier

Han avant d’apercevoir le Sud

Je caille et bizarrement le froid me brûle les pieds

Mais j’me surpasse en traçant ma route

Les rues de ma ville se ressemblent

Et j’sens la dure fatigue me hanter

Vu ma mine, je flanche et la skra m’rend farouche

C’est plus facile de rentrer quand on nahas dans la droum’s

L’hiver met trop d’barrières, ça m’rend jaloux

D’Aaron et Chaboul qui bronzent sur les terres australiennes

Et y’a plus marrant comme plan mais faut qu’je marche encore

J’pense bientôt qu'à rejoindre cette fille qui parle en dormant

Pour l’instant, j’traîne mes petits pieds, j’ai la ville pour moi

Et j’en oublie qu’on est des milliers, j’aime vérifier

La rue inactive, j’suis seul à cette heure là

Tout est fermé même l'épicier de l’avenue d’Italie

T’façon il est trop tard pour prendre le N15

J’dois avancer au pas c’est dommage, j’ai un creu dans l’estomac

Quand je rentre je fais le plein en vidant le frigo sur la table

Tu connais ce genre de festin

J’me sens quand même gagnant

Même si mes rêves se referment et que je perds patience

Mais ça roule comme une Citroën Axel

J’garde l’esprit au frais, il m’reste encore des kilomètres à faire

Apparemment le jour s’lève, l’air et la lumière

S’engouffrent dans Paris et ses embranchements

J’suis pas sorti vraiment couvert, c’est la pluie battante

Mais j’continue, j’avance lentement, étrangement tout baigne

Bref, le trajet est tranchant et sans souplesse

L’air me colle comme une ventouse et mes jambes tremblent

En rentrant dans l’métro, j’observe des gens sous stress

Leurs yeux sont fatigués, les miens sont grand ouverts

Peut-être une surdose d’adrénaline mais je n’inflige

Aucune coke à mes narines, moi, j’préfère le Pulco

Là, j’ai plus d’force, ma tête s’abime, je lutte

Et vu l’taux d’alcool, j’ai dû boire plus qu’un Ruskov

Dans des rues glauques j’traverse Paris

A l’heure où les gens sursautent

Et j’le viverai mieux si j’avais bu de l’eau

J’ai peur qu’un rhume cause ma léthargie

J’combats l’froid qu’avec un pull chaud

J’ai pas eu d’autre alternative

A cette heure là on croise des alcoolos seuls

Dans des bars glauques ouverts à l’aube, crados

Bref les aléas d’un salaud d’rodeur, je marche

Et j’en vois plus la fin comme l’escalier du château d’Bowser

Le froid est digne d’un vent d’octobre au Népal

Et mes pensées prennent les couleurs d’une aurore boréale

Ouais, ça roule comme mon ancienne Citroën BX

Et j’tiendrai l’coup pour tout

Une Citroën BX ça roule toujours

Я розпочинаю свою подорож, не чекаючи, я в своєму імпульсі

Я крокую бруківкою та великими білими плитами

Я маю мужність рухатися далі, ходити годинами

Це не смерть, ні, просто треба бути морально готовим

Але непросто о шостій ранку

Я відчуваю, що слабшаю від напою зла

І натяки на Бакарді проходять через мою печінку, лайно

Це завжди два з десятків

Що я згадую своє життя, коли повертаюся з вечірки

Кого я бачив і з ким відпочивав раніше

Я бачу, як мої спогади демонструють тисячу виправдань

Правду кажучи, у мене в голові вібрує тісно

Мені потрібно зосередитися, щоб освіжити пам’ять

Сьогодні ввечері я побачив свого куза у грека

Потім ми потепліли в скромному дворі

Через мій брелок

Все плавало, я пила надзвичайне зілля

Поки мій приятель Джордж читав мені свої нові тексти

З нами ми спілкуємося з 4×4

Тихо, поки Альфа котить битою

І штовхається, мчить на м’яч Есмеральди

Або для ткацьких машин з Doums і General Do

Правда, ми не позбавляємо себе довгих галер

І що ми б пішли більше Гільдаса до дядька Альфреда

Але він їздить як Citroën Saxo

Я забуваю свої маленькі проблеми

Ходити на милі на світанку

Я ходжу з вірою міцного воїна

Я менше насторожуся в туманний вечір

Ні, я вирішив бути більш обережним

Хан перед тим, як побачити Південь

Я замерзаю і дивним чином холод пече мені ноги

Але я перевершую себе, прокладаючи свій шлях

Вулиці мого міста схожі

І я відчуваю тяжку втому, що переслідує мене

Побачивши своє, я здригнувся, і скра робить мене лютим

Легше потрапити, коли ми нахас у дроумі

Зима ставить забагато бар’єрів, це змушує мене заздрити

Від Аарона і Шабула засмагають на австралійській землі

І в плані є ще веселіше, але мені все одно треба йти пішки

Я думаю, що досить скоро приєднаюся до цієї дівчини, яка розмовляє під час сну

Поки що я волочу свої маленькі ніжки, у мене є місто для себе

А я забуваю, що нас тисячі, люблю перевіряти

Вулиця бездіяльна, в цю годину я один

Все закрито, навіть бакалійний магазин на авеню д'Італі

У всякому разі, брати N15 вже пізно

Треба повільно рухатися, шкода, у мене в животі западина

Приходячи додому, я наповню, спорожняючи холодильник на столі

Ви знаєте таке застілля

Я досі відчуваю себе переможцем

Хоча мої мрії зближуються, і я втрачаю терпіння

Але він їздить як Citroën Axel

Я зберігаю спокій, мені ще потрібно пройти милі

Мабуть, світає день, повітря і світло

Engulf в Парижі та його філії

Я не вийшов на вулицю вкрита, іде дощ

Але я продовжую, рухаюся повільно, дивно все йде

Одним словом, їзда різка і плавна

Повітря прилипає до мене, як присоска, і ноги тремтять

Заходячи в метро, ​​я бачу людей у ​​стресі

Їхні очі втомлені, мої широко відкриті

Можливо передозування адреналіном, але я не завдаю

У мене в ніздрях немає кола, я віддаю перевагу Pulco

Там у мене більше сил, моя голова пошкоджена, я борюся

А враховуючи рівень алкоголю, мені довелося випити більше, ніж Рускова

Сівими вулицями я перетинаю Париж

У той час, коли люди стрибають

І прожив би краще, якби води напився

Боюся, що застуда викличе мою млявість

Я борюся з холодом тільки теплим светром

У мене не було іншої альтернативи

У цю годину зустрічаємо алкоголіків наодинці

У похмурих барах відкриваються на світанку, брудні

Одним словом, примхами сволочи гуляю

І я більше не бачу кінця, як сходи замку Баузера

Холод гідний жовтневого вітру в Непалі

І мої думки набувають кольорів полярного сяйва

Так, він їздить як мій старий Citroen BX

І я буду триматися за все

Citroën BX все ще працює