Обвенчал - Лиза Громова

Иногда не хочется расставаться

С тем, кто и так за тысячу вёрст

С тем, кто привык без тебя просыпаться

Ненавидя себя за сброшенный хвост

Своей печали

В твоей кровати

Это всё глупости ради

Это всё, чтобы мы не были одни

Проще много отнять, чем мало оставить

За разбитыми окнами проносятся дни

Это мир на коленях тяжело дышит

Уставившись лбом в пыльный обрез

Видишь, как мы с тобой неизбежны

Видишь, как нас с тобой обвенчал бес

Иногда не хочется просыпаться

Когда рядом не дрожит человек

Повергнутый в полное блядство

Твоих любовных драм, твоих любовных бед

По ту сторону опавших листьев

Солнце падает только на пошлых

Солнце бьётся в агонии писем

Засыпая под звонки телефонов

Это всё глупости ради

Это всё, чтобы мы не были одни

Проще много отнять, чем мало оставить

За разбитыми окнами проносятся дни

Это мир на коленях тяжело дышит

Уставившись лбом в пыльный обрез

Видишь, как мы с тобой неизбежны

Видишь, как нас с тобой обвенчал бес

Іноді не хочеться розлучатися

З тим, хто і так за тисячу верст

З тим, хто звик без тебе прокидатися

Ненавидячи себе за скинутий хвіст

Своєї смутку

У твоєму ліжку

Це все дурниці заради

Це все, щоб ми не були одні.

Простіше багато відібрати, ніж мало залишити

За розбитими вікнами проносяться дні

Це світ на колінах важко дихає

Втупившись лобом у пиловий обріз

Бачиш, як ми з тобою неминучі

Бачиш, як нас з тобою повінчав біс

Іноді не хочеться прокидатися

Коли поруч не тремтить людина

Повалений у повне блядство

Твоїх любовних драм, твоїх любовних бід

По той бік опалого листя

Сонце падає тільки на вульгарних

Сонце б'ється в агонії листів

Засинаючи під дзвінки телефонів

Це все дурниці заради

Це все, щоб ми не були одні.

Простіше багато відібрати, ніж мало залишити

За розбитими вікнами проносяться дні

Це світ на колінах важко дихає

Втупившись лобом у пиловий обріз

Бачиш, як ми з тобою неминучі

Бачиш, як нас з тобою повінчав біс