Невесомость - Лион

В невесомости мы – осколки комет,

Что сгорают в пути, не долетев….

Перекрестки орбит, спутник Земли

Гравитации нет.

Жаль, не смогли

Там, где фонари укрыты слоем пыли,

Всем раздали роли, но его забыли

Лабиринты среди офисных растений

Он хотел быть добрым, но ведь люди это попросту не ценят,

Мимо пролетают “Мэрсы” и “Бэнтли”

Презентации, корпоративы, ивенты…

Очередное типичное утро:

В их руках он никто, тряпичная кукла

На этот раз он ей всё расскажет

Он не отложит всё на потом

Себе бы не поверил, что однажды

Свои чувства к ней он изложит письмом:

“Из твоих рук – я в открытый космос

По небосводу мимо облаков…”

Пока она читала эти строки

Он вышел через окно

В невесомости мы – осколки комет,

Что сгорают в пути, не долетев….

Перекрестки орбит, спутник Земли

Гравитации нет.

Жаль, не смогли

За каждой красотой скрывается и боль…

Это и есть любовь, если не слепой!

Тонкая грань между “святой” и “грешный”

(С этого момента её мир не будет прежним)

“Ты сместила с орбиты мою планету

Кометы оставят несколько меток моему небу…

В каждом из нас есть внеземные истоки

Ты - моё пространство.

Я - твой Стивен Хоккинг

Моя мечта с безумием на грани

Один единый поцелуй между двумя мирами

Небо манит… наполняется звездами

Мы небесные объекты, что не опознаны

- Тебе себя навязывать не буду

Я знаю, что у притяжения свои законы!

Я на тебя буду смотреть оттуда

Где Звезды водят свои хороводы

Мы с тобой встретимся на перекрестках

На Рубиконе галактических берегов

Твои глаза - бездонный колодец

С миллиардами миров… “

В невесомости мы – осколки комет,

Что сгорают в пути, не долетев….

Перекрестки орбит, спутник Земли

Гравитации нет.

Жаль, не смогли

У невагомості ми – уламки комет,

Що згоряють у дорозі, не долетівши….

Перехрестя орбіт, супутник Землі

Гравітації нема.

Жаль, не змогли

Там, де ліхтарі покриті шаром пилу,

Всім роздали ролі, але його забули

Лабіринти серед офісних рослин

Він хотів бути добрим, але люди це просто не цінують,

Мимо пролітають “Мерси” та “Бентлі”

Презентації, корпоративи, івенти...

Черговий типовий ранок:

В їхніх руках він ніхто, ганчір'яна лялька

Цього разу він їй все розповість

Він не відкладе все на потім

Собі б не повірив, що одного разу

Свої почуття до неї він висловить листом:

“З твоїх рук – я у відкритий космос

По небосхилу повз хмари…”

Поки що вона читала ці рядки

Він вийшов через вікно

У невагомості ми – уламки комет,

Що згоряють у дорозі, не долетівши….

Перехрестя орбіт, супутник Землі

Гравітації нема.

Жаль, не змогли

За кожною красою ховається і біль.

Це і є кохання, якщо не сліпе!

Тонка грань між “святою” та “грішною”

(З цього моменту її світ не буде тим самим)

“Ти змістила з орбіти мою планету

Комети залишать кілька міток моєму небу.

У кожному з нас є позаземні витоки

Ти – мій простір.

Я - твій Стівен Хокінг

Моя мрія з божевіллям на межі

Один єдиний поцілунок між двома світами

Небо манить… наповнюється зірками

Ми небесні об'єкти, що не впізнані

- Тобі себе нав'язувати не буду

Я знаю, що тяжіння має свої закони!

Я на тебе дивитимусь звідти

Де Зірки водять свої хороводи

Ми з тобою зустрінемося на перехрестях

На Рубіконі галактичних берегів

Твої очі - бездонний колодязь

З мільярдами світів… “

У невагомості ми – уламки комет,

Що згоряють у дорозі, не долетівши….

Перехрестя орбіт, супутник Землі

Гравітації нема.

Жаль, не змогли