Ай-ай-ай - Лион

Ай-ай-ай,

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай, зачем ты так?

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Давай, взрывай

Я написал злой стих, но не нажал «отправить»

Там мои мысли о тебе, это тебя отравит

Петляю по районам до боли знакомым

Имя твоё для меня становилось в горле комом

Леди-камень, сердце обрастает ледниками

Пошатнувшийся мирок наш заметило стадикамом

Решил — ладно, решил, а в душе паршиво

Отпускаю всё, что так душило, прошило насквозь

Стою, смотрю на свою рану

Сколько ты ещё во мне найдёшь изъянов (а)?

Недоверия сломан дозатор, дотянуть бы до завтра

Я чувствую твой каждый стих сильнее, чем их автор

Снова сон, где медленно тону

И вопреки всему жду тебя одну

Я подбит, я горю, как пела Ева Польна

На этот раз совсем не больно, знай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай, зачем ты так?

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Давай!

Целая армия злых слов просится наружу

Выстрел в душу, я знаю, что тебя разрушит

И потуже затяну гордыню, чтобы не отправить

Удушье Чарповани, кто-нибудь убейте память, ну же

Подскажите, как мне не слететь с катушек

С кем кружила до меня и с кем сейчас ты кружишь

Кто был достойнее — спроси своих подружек

Как говорится «разгорится, не потушишь»

Пока ты прячешься за современными стихами

Я на самом дне реки отвязываю с ног камень

Сели на мель, обманул форватор

Я надеюсь, что ты рада, правда

Я задыхаюсь без твоих ресниц

Прямо под ребро зашла заточенная спица

Как у Цветаевой «Вёрсты, мили»

Нас расклеили, распаяли, распилили

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-Ай-ай-ай-ай-ай, зачем ты так?

Ай-ай-ай-Ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-Ай-ай-ай-ай-ай

Ай ай ай,

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай, навіщо ти так?

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Давай, вибухай

Я написав злий вірш, але не натис «надіслати»

Там мої думки про тебе, це тебе отруїть

Петляю по районах до болі знайомим

Ім'я твоє для мене ставало в горлі грудкою

Леді-камінь, серце обростає льодовиками

Мирок, що похитнувся, наш помітило стадикамом

Вирішив - добре, вирішив, а в душі паршиво

Відпускаю все, що так душило, прошило наскрізь

Стою, дивлюся на свою рану

Скільки ти ще в мені знайдеш вад (а)?

Недовіри зламаний дозатор, дотягнути би до завтра.

Я відчуваю твій кожен вірш сильніше, ніж їх автор

Знову сон, де повільно тону

І всупереч усьому чекаю на тебе одну

Я підбитий, я горю, як співала Єва Польна

На цей раз зовсім не боляче, знай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай, навіщо ти так?

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Давай!

Ціла армія злих слів проситься назовні

Постріл у душу, я знаю, що тебе зруйнує

І потуж затягну гординю, щоб не відправити

Задуха Чарповані, хто-небудь вбийте пам'ять, нуж

Підкажіть, як мені не злетіти з котушок

З ким кружляла до мене і з ким зараз ти кружляєш

Хто був гідніший — запитай своїх подружок

Як то кажуть «розгориться, не загасиш»

Поки що ти ховаєшся за сучасними віршами

Я на самому дні річки відв'язую з ніг камінь

Сіли на мілину, обдурив форватор

Я сподіваюся, що ти рада, правда

Я задихаюсь без твоїх вій

Прямо під ребро зайшла заточена спиця

Як у Квітаєвій «Версти, милі»

Нас розклеїли, розпаяли, розпиляли

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай, навіщо ти так?

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай

Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай