Où Les Anges Brûlent - Lino

Les putains de jours passent et se ressemblent

Les tours cachent l’horizon, les spliffs tournent, rassemblent

On fait ses classes dans les cours de prisons

Les soces, la famille, disons que les grosses liasses stimulent

Enterre les amis, souvent on y passe mais la vie continue

Un putain de vice peut en cacher un autre

Il dissimule sa haine, la reum elle, la rue lui a déjà pris un fils

Le daron lui parle comme il cogne mais à force on s’habitue

Sent plus les coups, le cœur béton comme un bout de bitume

Il tue le temps… à moins que ce soit le contraire

Avec ses confrères, dans le crime, il tombe dans tous les pièges que la rue tend

Gratte deux trois rimes de quartiers, sur les shmits et l'État

Enragé, une moitié du temps, et l’autre pété au shit

Il a des rêves, pourtant, des envies d’exil

Guette la carte du monde, relit les lettres de son frangin au placard

Ça dit le vrai luxe c’est être libre, l’homme est pas fait pour la cage

Personne n’est parfait, comme leur dernier braquage

Alors il gamberge, en nage, allongé sur son lit superposé

Pense à changer de berge, les yeux explosés, il pense…

Il se lève, prends son *** sous le lit, enroulé dans une veste

Sourit à sa mère, lui fait un geste de la main

Claque la porte, rejoint le reste de l'équipe

Les potes, ça s’engraine, les voix portent, putain venez on sait où cette pute

traine

La daronne, guette par la fenêtre, regarde son fils partir

Cette nuit, c’est la dernière fois qu’elle entendra parler de lui

Où vont les anges?

Où vont les anges?

Où vont les anges?

Où vont les anges?

Elle a l'âge des premières fois, l'âge où on teste la vie

L'âge où on aime autant qu’on se déteste

L'âge où le seul avis qu’on ait, c’est celui des autres

Tous dans le même navire, elle était cool avant que sa reum perde les eaux

Tout s'écroule quand ses parents divorcent, les coups

Les rapports de force, plus personne à l'écoute car plus de réseau

Adolescence meurtrie, cicatrice ambulante

Le cœur blessé, prend le premier petit con venu pour une ambulance

Une vie stressée, sans but, sans tarder

Elle donne son petit corps à qui sait la regarder, et encore

C’est une grande pute la vie, elle assemble ses putains d’souvenirs

Elle se rappelle des nombreuses visites nocturnes

De papa dans sa chambre

Et elle fugue, fait le mur, enrage, déjà mure avant l'âge

Attend sa mue après l’orage, ça ne peut qu'être mieux

Elle tombe accro d’un raclo plein de promesses

Tout est OK, jusqu’au jour où elle lui annonce qu’elle est cloquée

Le jour de ses 18 piges, tout est noir ce soir de décembre

On l’a retrouvée dans sa baignoire, baignant dans son sang

Où vont les anges?

Où vont les anges?

Où vont les anges?

Où vont les anges?

Il a le poing tranché, des gouttes de sang viennent tacher le sol

Encore une gorgée d’alcool, encore un cachet

Chargé, il guette son visage déformé dans la glace brisée

C'était le fils sage, désormais ses putains de démons le suivent à la trace

D’un monde aseptisé, pousser à réussir très tôt

À viser le top, à vivre les rêves de ses parents, leur véto, oui il en crève

Gosse transparent, éternel premier de la classe

Tout part en couille et se casse, personne n’a rien vu venir

Il se fracasse la tête contre les murs

Passe la plupart du temps seul devant sa glace

Genre, c’est à moi que tu parles?

Génération X, héritier de la violence des aînés

Une étincelle sur une traînée de poudre qui voulait juste être aimée

Des années, à kiffer sur une fouf qui s’en branle, l'étouffe

Il s’en prend à Dieu, prie le Diable, s’imaginant à deux dans le gouffre

Il a des pulsions meurtrières et veut sortir des ténèbres

Le souffre douleur d’hier, deviendra célèbre

Tristement, le poing tranché, des gouttes de sang sur le sol

Encore une gorgée d’alcool, encore un cachet

Les armes chargées de son daron, entassées dans un sac de sport

Il se dirige vers son lycée pour inverser le score

Il arrive, pointe une première cible, et là ça tourne au drame

Et la suite, elle fera la une des journaux…

Bruit d’armes à feu

Pour les gosses d’ici, de là-bas, du bled, ou d’ailleurs

Quartiers difficiles ou pas, j’plaide

Qui est coupable quand ça tourne au drame, que le coup part

Y’a même des SOS, dans les cocktails molotov

La réalité prend le dessus, les anges brulent, tu pars et qui s’en souvient?

Écoutes-les hurler même pour rien, parce qu’on nait pas criminels, on le devient

Прокляті дні минають і схожі

Вежі ховають обрій, відриви обертаються, збираються

Вчимося у тюремних дворах

Товариства, сім'я, мовляв, великі зв'язки стимулюють

Поховайте друзів, ми часто туди ходимо, але життя триває

Один проклятий порок може приховати інший

Він приховує свою ненависть, реум її, вулиця вже забрала від нього сина

Дарон розмовляє з ним, коли він стукає, але ми звикаємо

Більше відчуває удари, серце бетонне, як шматок бітуму

Це вбиває час...якщо не навпаки

Разом зі своїми колегами в злочині він потрапляє в усі пастки, які розставляє вулиця

Видряпайте дві три чверті рими, на shmits і стан

Божевільний, половину часу, половину часу божевільний

Однак у нього є мрії, він прагне вигнання

Спостерігаючи за картою світу, перечитуючи листи брата в шафі

Там говориться, що справжня розкіш — бути вільним, людина не створена для клітки

Ніхто не ідеальний, як їхнє останнє пограбування

Так він бавиться, спітніє, лежить на двоярусному ліжку

Думає про те, щоб змінити берег, очі вибиті, він думає...

Він встає, бере свій *** під ліжко, закутаний у куртку

Посміхається матері, махає їй

Ласкайте дверима, приєднуйтесь до решти команди

Друзі, це заважає, голоси несуть, блін, ми знаємо, де ця сука

тягнули

Даронна, дивлячись у вікно, дивиться, як її син йде

Сьогодні вона останнє від нього почує

Куди йдуть ангели?

Куди йдуть ангели?

Куди йдуть ангели?

Куди йдуть ангели?

Вона вперше, вік випробування життям

Вік, коли ми любимо один одного так само, як і ненавидимо один одного

Вік, коли у нас є лише думка інших

На тому ж кораблі вона була прохолодною, перш ніж її reum вирвав воду

Все руйнується, коли батьки розлучаються, побої

Баланс сил, ніхто не слухає, тому що більше немає мережі

Синці підліткового віку, шрам при ходьбі

Болить серце, везіть першого маленького ривка на швидку допомогу

Напружене життя, безцільно, без зволікань

Вона віддає своє маленьке тіло кожному, хто вміє дивитися на неї, і знову

Це життя великої повії, вона збирає свої прокляті спогади

Вона пам’ятає численні нічні відвідини

Про тата в його кімнаті

А вона тікає, ховається, лютує, вже дозріла до свого часу

Дочекавшись її линьки після грози, може бути тільки краще

Вона впадає в залежність від багатообіцяючого raclo

Все в порядку, до того дня, коли вона скаже йому, що її збили

У день його 18 років цього грудневого вечора все чорне

Знайшов її у ванні, купаючись у крові

Куди йдуть ангели?

Куди йдуть ангели?

Куди йдуть ангели?

Куди йдуть ангели?

Йому відрубали кулак, краплі крові розмазують землю

Ще один ковток спиртного, ще одна таблетка

Навантажений, він дивиться на своє спотворене обличчя в розбитому склі

Він був мудрим сином, а тепер його бісані демони слідують за ним

З очищеного світу намагайтеся досягти успіху дуже рано

Прагнутися до вершини, жити мріями своїх батьків, їхнього ветеринара, так, він вмирає

Прозорий малюк, вічна вершина класу

Все йде в лайно і ламається, ніхто не бачив цього

Він б'ється головою об стіни

Більшу частину часу проводить сам перед своїм морозивом

Мовляв, ти зі мною говориш?

Покоління X, спадкоємець жорстокого поводження зі старшими

Іскра в лісовій пожежі, яка просто хотіла бути коханою

Роки, щоб дергатися на фоуфа, який дрочить, душить її

Він звинувачує Бога, молиться до Диявола, разом уявляючи себе в безодні

Він має вбивчі потяги і хоче вибратися з темряви

Вчорашній терпець, стане знаменитим

На жаль, відрізаний кулак, краплі крові на землі

Ще один ковток спиртного, ще одна таблетка

Зброя, заряджена його дароном, запхана в спортивну сумку

Він прямує до своєї середньої школи, щоб змінити рахунок

Він приходить, показує першу ціль, а потім переходить у драму

А після цього він потрапить у заголовки...

Звук гармат

Для дітей звідси, там, кров’ю, чи ще десь

Важкі райони чи ні, я благаю

Хто винен, коли справа перетворюється на трагедію, коли йде постріл

Є навіть SOS, в коктейлях Молотова

Реальність бере верх, ангели горять, ти йдеш і хто пам'ятає?

Чути, як вони кричать навіть дарма, бо злочинцями ми не народжуємося, ми ними стаємо