95, Rue Borsalino (J'me Confesse) - Lino

On a l'âge de nos actes, la sagesse de leurs conséquences

P’t-être qu’on serait différents loin d’nos ZAC?

Peut-être, mais c’qui est sûr, qu’l’homme qu’on devient

Dépend du môme qu’on a été, ces putains d’blessures

La daronne voulait qu’j’devienne toubib ou baveux

J’ai fait un bide grave, l'école et moi c’est Arafat et Sharon

Désolé M’sieur l’Commissaire, y’a qu’sur l’beat que j’passe aux aveux

La couronne j’braque nerveux, dope mon rap à la testostérone

J'étais un merdeux, plein d’attitude, peu d’ambition

Cauchemardeux, j’ai fait mes études dans un buisson

La putain d’cuisson?

Tu connais, l’son on l’aime saignant dans l’coin

Les mots crus, la tête brûlée à point sous l’bonnet

Check un-deux, on est microphone-toxo'

Reconnais qu’si t’es d’taille, t’es rare comme une putain sans proxo'

On est en 95, le morceau c’est «Balltrap», puissant

J’fête mes 20 piges au poste, menottes serrées jusqu’au sang

La chasse au flouze assassine l’innocence, comme grandir près des piquouzes

À l'âge bête dans une partouze, perdre son pucelage

Prête l’oreille, épouse ma cause ou pas

J’m’apprête à faire pousser des roses sur un tas d’bouse

J’t’emmène en virée dans les rues d’ma vie

Dans c’monde j’purge ma peine, j’sais pas combien d’temps j’ai à tirer

J’ai pété la vitre quand j’ai vu les portes du succès closes

J’me confesse

J’ai créé ma prose dans les rues d’la ville

La dalle j’connais, j’en parle peu par respect pour mes géniteurs

La drogue comme thérapeute

À la banque d’la morale j’suis débiteur, mec depuis ti-pe j’dérape

Dans l’collimateur des schmitts, j’glisse sur un terrain râpeux

C’est dans mes raps qu'ça s’ressent, j’ai eu l’vice précoce

L’odeur du sang, la pisse, les plans stressants

Depuis qu’on est gosses mes frangins et moi

Trop nombreux mais pas numérotés

On a expérimenté l’cheu-arra, déjà tout jeunes ça carrotait

Y’avait d’la joie dans nos trous à rat, c'était loin d'être Rio

Enfance bercée par les cris, menaces d’expulsion du proprio

On aime la vie alors on s’cramponne, prend la fourrure par la crinière

Mêmes paralysés par une rafale dans la moelle épinière

J’m’en tamponne, un chouia obsédé fallait l’présager

Gamin, j’ai fait des tonnes de trucs avec une conne plus âgée

J’reste enragé, j’vous emmerde, c’rap c’est mon blues

Sur ma mère, j’m’apprête à faire pousser des roses sur un tas d’bouse

J’t’emmène en virée dans les rues d’ma vie

Dans c’monde j’purge ma peine, j’sais pas combien d’temps j’ai à tirer

J’ai pété la vitre quand j’ai vu les portes du succès closes

J’me confesse

J’vais crier ma prose dans les rues d’la ville

Quand l’daron est parti, j'étais pas un homme, encore un merdeux

Paix à son âme, devant la somme d’emmerdes, m’man pleurait pour deux

J’attrape mon arme, mes pieds épousent le béton à merveille

Ses larmes j’les ai pas vues, trop occupé à rien foutre

Quand la rue surveille, le sort te shoote ou t’braque

J’ai rien trouvé d’mieux qu’ramener des tas d’flics retourner la baraque

Dire que l’destin nous a mal notés?

C’est ça

Y’a rien d’pire pour une mère que d’voir son fils mourir ou partir menotté

C’est ma rédemption d’délinquant, ce son m’foudroie

Ça nique le mental, comme voir son premier cadavre à cinq ans

Maintenant j’marche droit ou presque

J’ai trouvé un camp, béni mes proches

Seul l'échec viendra assassiner ma fresque

J’serai pas criminel, parc’que c’est c’que leurs statistiques disent

Le Ciel nous vise depuis l’péché originel

Oublie les pronostics, moi j’t’offre une virée dans mes shoes

2005 c’est Ärsenik, j’fais pousser des roses sur un tas d’bouse

J’t’emmène en virée dans les rues d’ma vie

Dans c’monde j’purge ma peine, j’sais pas combien d’temps j’ai à tirer

J’ai pété la vitre quand j’ai vu les portes du succès closes

J’me confesse

J’ai créé ma prose dans les rues d’la ville

La vie est une pute, on est ses michetons

À s’vendre, à s’shooter pour un bifton

C’est quoi l’but?

Maudis pas l’trou où tu chutes mais c’qui t’a mis dedans

J’crois ni au hasard ni aux accidents

J’me confesse

2005, 95 rue Borsalino

J’me confesse

Ми вік наших вчинків, мудрість їхніх наслідків

Можливо, ми б відрізнялися від нашого ZAC?

Можливо, але безсумнівно, що людиною ми станемо

Залежить від того, ким ми були дитиною, ці бісані травми

Дарон хотів, щоб я став лікарем чи слиняком

У мене був серйозний провал, школа і я Арафат і Шарон

Вибачте, комісаре, я зізнаюся лише в такті

Корона, я нервую, дурить мій реп тестостероном

Я був придурком, повний ставлення, мало амбіцій

Кошмар, я навчався в кущі

До біса приготування їжі?

Знаєте, звук, який нам подобається, кровоточить у кутку

Від грубих слів голова згоріла під капотом

Перевірте один-два, ми мікрофон-токсо'

Визнайте, що якщо ви високий, ви рідкісні, як повія без proxo'

Це 95, трек «Balltrap», потужний

Я святкую свої 20 років на вокзалі, у наручниках туго до крові

Полювання на сльоту вбиває невинність, як зростаючий серед пікуузів

У німому віці в оргії, втративши цноту

Прислухайтеся, підтримуйте мою справу чи ні

Я збираюся вирощувати троянди на купі гною

Я покатаюся з тобою вулицями мого життя

На цьому світі я відбываю покарання, не знаю, скільки мені доведеться стріляти

Я розбив скло, коли побачив, що двері успіху зачинені

зізнаюся

Я творив свою прозу на вулицях міста

Я знаю плиту, я мало про неї говорю з поваги до батьків

Наркотики як терапевти

На банку моралі я боржник, людина з тих-пе ковзаю

Під прицілом шміттів я ковзаю по нерівній землі

Це в моїх репах, що я відчуваю, я мав передчасний порок

Запах крові, мочі, стресові плани

З тих пір, як ми були дітьми, я і мої брати

Забагато, але не пронумеровано

Ми експериментували з cheu-arra, вже зовсім молодим це була морква

У наших щурячих норах була радість, це було далеко не Ріо

Дитинство потрясло криками, погрозами вигнання з поміщика

Ми любимо життя, тому тримаємося, беремо шерсть за гриву

Такий же паралізований вогнепальним пострілом у спинний мозок

Мені байдуже, трохи одержимий мав це передбачити

Малюк, я зробив купу лайна зі старшою сукою

Я залишаюся злий, до біса, це реп, це мій блюз

На мамі я збираюся виростити троянди на купі гною

Я покатаюся з тобою вулицями мого життя

На цьому світі я відбываю покарання, не знаю, скільки мені доведеться стріляти

Я розбив скло, коли побачив, що двері успіху зачинені

зізнаюся

Я збираюся кричати свою прозу на вулицях міста

Коли дарон пішов, я не був чоловіком, все ще лайно

Спокій його душі, перед сумою лайна, м'ман плакав за двох

Я хапаю пістолет, мої ноги ідеально обіймають бетон

Її сліз я їх не бачив, надто зайнятий, не даючи лайку

Коли дивиться вулиця, доля стріляє в тебе або обкрадає

Я не знайшов нічого кращого, як повернути багато поліцейських, щоб повернути будинок

Сказати, що доля нас погано відмітила?

Це воно

Немає нічого гіршого для матері, ніж побачити, як помирає її син або йде в наручниках

Це моє спокутування як злочинця, цей звук мене вражає

Це трахає розум, як побачити свій перший труп о п’ятій

Тепер я ходжу прямо або майже

Знайшов табір, благослови моїх близьких

Тільки невдача вб’є мою фреску

Я не буду злочинцем, бо так говорить їхня статистика

Небо спрямоване на нас від первородного гріха

Забудьте про прогнози, я пропоную вам покататися на моєму місці

2005 — Ärsenik, вирощую троянди на купі гною

Я покатаюся з тобою вулицями мого життя

На цьому світі я відбываю покарання, не знаю, скільки мені доведеться стріляти

Я розбив скло, коли побачив, що двері успіху зачинені

зізнаюся

Я творив свою прозу на вулицях міста

Життя — стерва, ми — її мотики

Продавати, стріляти на біфтон

Яка мета?

Не проклинайте діру, куди ви впали, а те, що вас в неї ввело

Я не вірю в випадковості чи випадковості

зізнаюся

2005 р., вул. Борсаліно, 95

зізнаюся