La mémoire dévêtue (en duo avec Julien Clerc) - Line Renaud, Julien Clerc

Ils m’en ont fait de toutes les couleurs, de toutes les douleurs

Ils me font rire quand je pleure, ils me font mourir quand ils meurent

Mes amis, mes amis et celui qui vient de natre, peut-tre?

Je sais bien qu' mon ge il ne va pas me rattraper la nage!

«Je sais, je sais» Tu peux m’chambrer, t’es pas l’premier!

Comme on a ri avec Thierry!

Mes amis, mes amis, les silencieux

Les haut-parleurs, les joueurs

Les tranquilles, les grands voyageurs immobiles

Ceux qui ont tout vu, ceux qui ont tout bu Et les beaux intellos qui sont tombs d’vlo

Mes amis, ceux que j’ai tant aims et ceux qui m’ont blesse

Infidles mais fidles revenant d’un coup d’aile, a n’existe pas?

Si, a existe!

Et l’ami inconnu, o est-il, que fait-il?

Dans l’oubli et tout nu, la mmoire dvtue, la mmoire dvtue

Et les marrants, et les mchants

Souvent les mmes, ceux qui font mal parce qu’ils ont mal

Et vous mes artistes, mes amis, mes amis qui vivez

Ceux qui vivent toujours sur le qui-vive

Toujours une angine qui reste, une frangine qui part

Et les gays, mes amis souvent si gais, souvent si tristes

Nous, les artistes, «j'ai trop d' travail, j’ai pas d' travail»

Les beaux, les belles, les moins beaux, les moins que rien

Les moins que personne, ils naviguent l’estime

En haut en bas de l’affiche, ils disent «J'm'en fiche, j’m’en fous»

Ils naviguent la fatigue, plus un centime, le pire

Sur un quai de gare, plus un regard

La gueule de l’emploi sans emploi, a n’existe pas?

Si a existe!

Et l’ami inconnu, o est-il, que fait-il?

Dans l’oubli et tout nu, la mmoire dvtue, la mmoire dvtue

Les copains, les copines, les petites sњurs

Les grands frres et les autres, quelquefois j’en ai marre.

Par exemple, de ceux qui en ont marre de moi

Mais je serais o?

Je serais qui?

Je serais comment sans vous?

Les perdus, les retrouvs, les fchs, les rconcilis

Mes amis de toutes les couleurs, de toutes les douleurs

Les grands cњurs et les moqueurs

Ceux qui m’ont blesse et ceux que j’ai tant aims

Infidles mais fidles revenant d’un coup d’aile

Avec Thierry, comme on a ri!

Ah bon, je te l’ai dj dit?

Tu peux m’chambrer, tu sais, t’es pas le premier, t’es pas l’dernier!

Et arrte de me dire «Quelle prsence tu as!»

Parfois, je le sais, quelle absence j’ai eue!

a n’existe pas?

Si, a existe!

Et l’ami inconnu, o est-il, que fait-il?

Dans l’oubli et tout nu, la mmoire dvtue, la mmoire dvtue.

Вони подарували мені всі фарби, всі болі

Вони змушують мене сміятися, коли я плачу, вони змушують мене помирати, коли вони вмирають

Мої друзі, мої друзі і, можливо, новонароджені?

Я знаю свій вік, він не зловить мене на плаванні!

«Я знаю, я знаю» Ти можеш мене зіпсувати, ти не перший!

Як ми сміялися з Тьєррі!

Друзі мої, друзі, мовчазні

Динаміки, гравці

Тихі, нерухомі великі мандрівники

Ті, хто це все бачив, ті, хто все це випив І красиві ботаніки, які впали з велосипеда

Мої друзі, ті, кого я так любив, і ті, хто завдав мені болю

Невірні, але вірні повертаються з махом крила, хіба це не існує?

Так, існує!

А невідомий друг, де він, що він робить?

У забутті й ​​суцільно голий, пам'ять роздягнена, пам'ять роздягнена

І смішні, і погані

Часто ті самі, ті, кому боляче, бо їм боляче

А ви мої артисти, мої друзі, мої друзі, які живуть

Ті, хто завжди живе напоготові

Завжди болить горло, що залишається, сестра, яка йде

А геї, мої друзі, часто такі веселі, часто такі сумні

Ми, художники, «У мене забагато роботи, у мене немає роботи»

Прекрасне, прекрасне, чим менш красиве, тим менше нічого

Рідше за всіх вони користуються повагою

Вгору і вниз на плакаті кажуть: "Мені байдуже, мені все одно"

Вони пливуть втомою, чим більше копійка, тим гірше

На платформі вокзалу вже не дивитися

Обличчя безробітної роботи, хіба її не існує?

Якщо існує!

А невідомий друг, де він, що він робить?

У забутті й ​​суцільно голий, пам'ять роздягнена, пам'ять роздягнена

Хлопці, подруги, сестрички

Великі брати та інші, іноді мені це нудить.

Наприклад, з тих, кому я набрид

Але де б я був?

ким би я був?

Як би я був без тебе?

Загублені, знайдені, розлючені, примирені

Мої друзі всіх кольорів, усіх страждань

Великі серця і насмішки

Тих, хто завдав мені болю і тих, кого я так любив

Невірний, але вірний повертається з ударом крила

З Тьєррі, як ми сміялися!

О, я вже сказав тобі?

Ти можеш помістити мене, ти знаєш, ти не перший, ти не останній!

І перестань казати мені: "Яка у вас присутність!"

Іноді я знаю, яка у мене відсутність!

не існує?

Так, існує!

А невідомий друг, де він, що він робить?

В забутті й ​​голий, пам'ять роздяглася, пам'ять роздяглася.