Placet futile - Lila Adamaki, Морис Равель

Princesse!

à jalouser le destin d’une Hébé

Qui point sur cette tasse au baiser de vos lèvres;

J’use mes feux mais n’ai rang discret que d’abbé

Et ne figurerai même nu sur le Sèvres

Comme je ne suis pas ton bichon embarbé

Ni la pastille ni du rouge, ni jeux mièvres

Et que sur moi je sens ton regard clos tombé

Blonde dont les coiffeurs divins sont des orfèvres!

Nommez-nous… toi de qui tant de ris framboisés

Se joignent en troupeau d’agneaux apprivoisés

Chez tous broutant les voeux et bêlant aux délires

Nommez-nous… pour qu’Amour ailé d’un éventail

M’y peigne flûte aux doigts endormant ce bercail

Princesse, nommez-nous berger de vos sourires

Принцеса!

заздрити долі геба

Хто вказує на цю чашу на поцілунок твоїх уст;

Я користуюся своїми вогнями, але маю лише стриманий чин настоятеля

І навіть не буде стояти голим на Севре

Ніби я не твій бішон під ембарго

Ні пастила, ні рум'яна, ні милі ігри

І я відчуваю, що твій закритий погляд упав на мене

Блондинка, чиї божественні перукарі — золотарі!

Назвіть нас... вас, з кого сміється стільки малини

Приєднуйтесь до стада приручених ягнят

Серед усіх пасущих побажань і блеяння до марення

Назвіть нас... щоб Крилата любов шанувальника

Розчешіть мені флейту в моїх пальцях, щоб спати цю складку

Принцесо, назви нас пастирем своїх посмішок