Mijn Vlakke Land - Liesbeth List

Wanneer de Noordzee koppig breekt aan hoge duinen

En witte vlokken schuim uiteenslaan op de kruinen

Wanneer de norse vloed beukt aan het zwart basalt

En over dijk en duin de grijze nevel valt

Wanneer bij eb het strand woest is als een woestijn

En natte westenwinden gieren van venijn

Dan vecht mijn land, mijn vlakke land

Wanneer de regen daalt op straten, pleinen, perken

Op dak en torenspits van hemelhoge kerken

Die in dit vlakke land de enige bergen zijn

Wanneer onder de wolken mensen dwergen zijn

Wanneer de dagen gaan in domme regelmaat

En bolle oostenwind het land nog vlakker slaat

Dan wacht mijn land, mijn vlakke land

Wanneer de lage lucht vlak over 't water scheert

Wanneer de lage lucht ons nederigheid leert

Wanneer de lage lucht er grijs als leisteen is

Wanneer de lage lucht er vaal als keileem is

Wanneer de noordenwind de vlakte vierendeelt

Wanneer de noordenwind er onze adem steelt

Dan kraakt mijn land, mijn vlakke land

Wanneer de Schelde blinkt in zuidelijke zon

En elke Vlaamse vrouw flaneert in zon-japon

Wanneer de eerste spin zijn lentewebben weeft

Of dampende het veld in juli-zonlicht beeft

Wanneer de zuidenwind er schatert door het graan

Wanneer de zuidenwind er jubelt langs de baan

Dan juicht mijn land, mijn vlakke land

Коли Північне море вперто розбивається об високі дюни

І білі пластівці піни розсипаються по верхівках

Коли сварливий приплив товче чорний базальт

А над дамбою та дюною спускається сива імла

Під час відливу пляж нерівний, як пустеля

І мокрі західні вітри виють отрутою

Тоді земля моя бореться, моя рівна земля

Коли дощ падає на вулиці, площі, клумби

На даху та шпилі високих церков

Які в цій плоскій країні є єдиними горами

Коли під хмарами люди гноми

Коли дні йдуть у дурній регулярності

А круглий східний вітер ще більше розрівнює землю

Тоді моя земля чекає, моя рівна земля

Коли низьке небо наближається до води

Коли низьке повітря вчить нас смирення

Коли низьке небо сіре, як шифер

Коли низьке небо схоже на валун з глини

Коли північний вітер четвертує рівнину

Коли північний вітер краде наш подих

Тоді скрипить моя земля, моя рівна земля

Коли Шельда виблискує на південному сонці

І кожна фламандська жінка гуляє в сонячній сукні

Коли перший павук плете свої весняні мережі

Або парить поле в липневому сонячному світлі тремтить

Коли південний вітер шумить у зерні

Коли південний вітер радіє по колії

Тоді радіє моя земля, моя рівна земля