De Kinderen Van De Zee (Gebaseerd Op Adagio In G Minor) - Liesbeth List, Томазо Альбинони

De kinderen van de zee zijn alleen,

alleen met de wind, die niets te spelen vindt dan regen, sneeuw, grijze mist —

een meeuw die wegvliegt over zee.

Leeg is nu het strand waar ik sliep met jou.

Het water beweegt over het zand en jij wilde aan land, zo ver weg.

De kinderen van de zee waren heel alleen,

laten niets dan enkel wat verdriet,

dat pijn doet, vreemd, onbekend,

een lied dat aanvliegt over zee.

Zwart is nu de nacht en nergens een schim.

Je weet dat ik hier op je wacht en zeg je dan zo zacht,

ja nergens.

De kinderen van de zee zijn alleen,

alleen met de wind, die niets te spelen vindt dan regen, sneeuw, grijze mist —

een meeuw die wegvliegt over zee.

Діти моря одні,

наодинці з вітром, який не знаходить нічого для гри, крім дощу, снігу, сірого туману —

чайка, що летить над морем.

Порожній тепер пляж, де я спав із тобою.

Вода рухається по піску, і ти хотів приземлитися, так далеко.

Діти моря були самі,

не залишай нічого, крім невеликого смутку,

що боляче, дивне, невідоме,

пісня, що літає над морем.

Чорна тепер ніч і тінь ніде.

Ти знаєш, я чекаю на тебе тут, і ти так тихо кажеш,

так ніде.

Діти моря одні,

наодинці з вітром, який не знаходить нічого для гри, крім дощу, снігу, сірого туману —

чайка, що летить над морем.