Алёшенька - Лев Лещенко

Постарела мать за тридцать лет,

А вестей от сына нет и нет.

Но она все продолжает ждать,

Потому что верит, потому что мать.

И на что надеется она…

Много лет, как кончилась война,

Много лет, как все пришли назад,

Кроме мертвых, что в земле лежат.

Сколько их в то дальнее село

Мальчиков безусых не пришло.

Раз в село прислали по весне

Фильм документальный о войне.

Все пришли в кино и стар, и мал,

Кто познал войну и кто не знал.

Перед горькой памятью людской

Разливалась ненависть рекой.

Трудно было это вспоминать.

Вдруг с экрана сын взглянул на мать.

Мать узнала сына в тот же миг

И пронесся материнский крик.

Алексей, Алешенька, сынок.

Алексей, Алешенька, сынок.

Алексей, Алешенька, сынок.

Словно сын ее услышать мог.

Он рванулся из траншеи в бой,

Встала мать прикрыть его собой.

Все боялась — вдруг он упадет,

Но сквозь годы мчался сын вперед.

Алексей, кричали земляки,

Алексей, просили, добеги.

Кадр сменился, сын остался жить,

Просит мать о сыне повторить.

Просит мать о сыне повторить,

Просит мать о сыне повторить.

И в атаку снова он бежит

Жив, здоров, не ранен, не убит.

Алексей, Алешенька, сынок.

Алексей, Алешенька, сынок.

Алексей, Алешенька, сынок

Словно сын ее услышать мог.

Дома все ей чудилось кино,

Все ждала вот-вот сейчас в окно

Посреди тревожной тишины

Постучится сын ее с войны.

Постаріла мати за тридцять років,

А звісток від сина немає і немає.

Але вона все продовжує чекати,

Бо вірить, бо мати.

І на що сподівається вона...

Багато років, як скінчилася війна,

Багато років, як усі прийшли назад,

Окрім мертвих, що у землі лежать.

Скільки їх у те далеке село

Хлопчиків безусих не прийшло.

Раз у село прислали навесні

Фільм документальний про війну

Всі прийшли в кіно і старий, і малий,

Хто пізнав війну і хто не знав.

Перед гіркою людською пам'яттю

Розливалася ненависть рікою.

Важко це було згадувати.

Раптом із екрана син глянув на матір.

Мати впізнала сина тієї ж миті

І пролунав материнський крик.

Олексій, Альошенька, синку.

Олексій, Альошенька, синку.

Олексій, Альошенька, синку.

Немов син її почути міг.

Він рвонувся з траншеї в бій,

Встала мати прикрити його собою.

Все боялася - раптом він упаде,

Але крізь роки мчав син уперед.

Олексій, кричали земляки,

Олексій, просили, добігай.

Кадр змінився, син залишився жити,

Просить мати про сина повторити.

Просить мати про сина повторити,

Просить мати про сина повторити.

І в атаку знову він біжить

Живий, здоровий, не поранений, не вбитий.

Олексій, Альошенька, синку.

Олексій, Альошенька, синку.

Олексій, Альошенька, синку

Немов син її почути міг.

Вдома все їй здавалося кіно,

Все чекала ось-ось зараз у вікно

Серед тривожної тиші

Постукає син її з війни.