Morgenrot - Letzte Instanz

Wie schön wohl unser Leben war

Bis vom Baum Erkenntnis fiel

Vielleicht war’s das sogar einmal

Bevor der Krebs dem Meer entstieg

Atemzug um Atemzug

Mich weiterhin am Leben hält

Um die Qualen zu ertragen

Die ich mir mit ihm auferlegt!

Siehst du den Dornenstrauch erblühn

Im letzten, klaren Morgenrot?

Merk dir das Bild, das du gesehn

Denn heute Abend ist er tot!

Du redest frei und ohne Schuld

Von Gottes kranken Gaben

Für Kinder, die das Licht der Welt

Zwar sehen, doch nicht vertragen!

Siehst du den Dornenstrauch erblühn, …

Und wenn es noch Geschichten gibt

Die ein neuer Gott ausgräbt

Myriaden später, wenn das Licht

Sich wieder aus der Asche hebt

Dann wird er keine Qualen sehn

Doch Ruhm und Dummheit klingen nach

Wie Heldenlieder am Menschengrab!

Siehst du den Dornenstrauch erblühn, …

Наскільки красивим, напевно, було наше життя

Поки знання не впало з дерева

Можливо, це було колись

До того, як краб вийшов з моря

подих за диханням

Тримає мене живим

Перетерпіти муки

Яку я мені з ним нав’язала!

Бачиш, як терновий кущ цвіте

В останній ясний світанок?

Пригадайте картинку, яку ви бачили

Тому що сьогодні ввечері він мертвий!

Ви говорите вільно і без провини

З Божих хворобливих дарів

Для дітей світло світу

Бачити, але не терпіти!

Бачиш, як терновий кущ цвіте,...

А якщо ще є історії

Який новий бог розкопує

Міріади пізніше, коли світло

Знову воскреснути з попелу

Тоді він не побачить мук

Але слава і дурість залишаються

Як героїчні пісні на людській могилі!

Бачиш, як терновий кущ цвіте,...