Свободный - LeTai

Да, пускай мой путь неизведан

Может быть, в конце я просто буду низвергнут

Да, пускай карман не порву от бумажек

Ведь это музло — не формат для продажи

Это было всегда неизменно:

Как манны небесной, жду попутного ветра,

Но буду предан, чтобы говорили в голливудских недрах:

«Goddamn, этот белый — русский Кендрик!»

Как же любят они

Нас налогами облагать,

Но мне плевать, не нужен личный МиГ

Ведь я и так всегда в облаках

С детства заложен знакомый канон:

Может даже цветок прорасти сквозь колонны

Даже комнатный клоп — тот, и как я

Хочет устроить погром копий, копя (Эй!)

Меня переполнил мысленный потоп,

Но поставить на поток я пока не готов

И даже близко ведь не знаю, жить буду потом как,

Но эта исповедь уйдёт моим потомкам

Я за год увидел сотни троп

Где утонет в паутине душа,

Но мой единственный наркотик, бро

У тебя сейчас звучит в ушах

Сколько было дней

Сколько было слов

Сколько разных тем и строк

Мной было написано в стол

Сколько новых звёзд

Сколько новых школ

Читают ведь свой каждый трек

Забыв про скилл и флоу,

Но как же?

Я далёк так от них

Вечно ждущих в дверях

Я совсем здесь один,

Но не могу себя потерять

Давно уж пора догадаться настала

Культуре: пора декаданса — парад деградантства

По радиостанциям крутят бездарностей

Спрятанных за декорации

Да, мне наплевать на мейнстрим

Ведь никогда не стал бы я на тренды работать,

Но взлетим высоко и у солнца сгорим,

А наш крик будут помнить как голос свободы

Эти ноты пусть станут огнём

Для бредущих во тьме, кто несведущ и слеп

И с этой же мелодией в сердце твоём

В тот же миг всё рассеет незыблемый свет,

Но я вижу нить (Эй!)

И по ней иду, словно ведёт меня рука домой

Она мне открыла мир (Эй!)

И уберегла от мест, где царят угар и боль

Я дарю тебе свободу выбирать

И теперь можешь сам написать эпилог

И не нужно больше слушать однотипных рэперков

Наконец новый царь вошёл в Вавилон

Так возрадуйся, брат мой

Теперь каждый отыщет приют

Эта песня — фанфары

Что всем предвещают наш неизбежный триумф

Сколько было дней

Сколько было слов

Сколько разных тем и строк

Мной было написано в стол

Сколько новых звёзд

Сколько новых школ

Читают ведь свой каждый трек

Забыв про скилл и флоу,

Но как же?

Я далёк так от них

Вечно ждущих в дверях

Я совсем здесь один,

Но не могу себя потерять

Так, нехай мій шлях незвіданий

Можливо, в кінці я просто буду скинутий

Так, нехай кишеню не порву від папірців

Адже це музло — не формат для продажу

Це завжди незмінно:

Як манни небесної, чекаю на попутний вітер,

Але буду відданий, щоб говорили в голлівудських надрах:

"Goddamn, цей білий - російський Кендрік!"

Як люблять вони

Нас податками обкладати,

Але мені начхати, не потрібний особистий МІГ

Адже я і так завжди в хмарах

З дитинства закладено знайомий канон:

Може навіть квітка прорости крізь колони.

Навіть кімнатний клоп — той, і як я

Хоче влаштувати погром копій, копаючи (Гей!)

Мене переповнив уявний потоп,

Але поставити на потік я поки не готовий

І навіть близько не знаю, жити буду потім як,

Але ця сповідь піде моїм нащадкам

Я за рік побачив сотні стежок

Де потоне в павутині душа,

Але мій єдиний наркотик, бро

У тебе зараз звучить у вухах

Скільки було днів

Скільки було слів

Скільки різних тем і рядків

Мною було написано в стол

Скільки нових зірок

Скільки нових шкіл

Адже читають свій кожен трек

Забувши про скіл і флоу,

Але як же?

Я далекий так від них

Вічно чекають у дверях

Я зовсім тут один,

Але не можу себе втратити

Давно вже пора здогадатися настала

Культурі: пора декадансу - парад деградантства

По радіостанціях крутять бездарностей

Захованих за декорації

Так, мені наплювати на мейнстрім

Адже ніколи не став би я на тренди працювати,

Але злетимо високо і у сонця згоримо,

А наш крик пам'ятатимуть як голос свободи

Ці ноти нехай стануть вогнем

Для бредних у тьмі, хто необізнаний і сліпий

І з цією ж мелодією в серце твоєму

В той же момент все розсіє непорушне світло,

Але я бачу нитку (Ей!)

І по ній іду, ніби веде мене рука додому

Вона мені відкрила світ (Гей!)

І вберегла від місць, де панують чад і біль

Я дарую тобі свободу вибирати

І тепер можеш сам написати епілог

І не потрібно більше слухати однотипних реперків

Нарешті новий цар увійшов у Вавілон

Так радуйся, брате мій

Тепер кожен знайде притулок

Ця пісня — фанфари

Що всім віщують наш неминучий тріумф

Скільки було днів

Скільки було слів

Скільки різних тем і рядків

Мною було написано в стол

Скільки нових зірок

Скільки нових шкіл

Адже читають свій кожен трек

Забувши про скіл і флоу,

Але як же?

Я далекий так від них

Вічно чекають у дверях

Я зовсім тут один,

Але не можу себе втратити