Миядзаки - LeTai

Среди заснеженных северных гор, долгих тяжёлых дорог

Есть королевство, в котором годами живёт очень грустный народ

Направил он к солнцу свой взор, но солнце — несбыточный сон

Его застилают тучи с грозой, ведь правит великое зло

И так десятки лет там всяк, кто вякнуть смел

Что хочет отыскать свет, иссякнуть может в вязкой пустоте

И я — один из них

Затих внутри возни

Ищу себя в кромешной темноте

Боясь свою же тень

Раньше казалось, что можно забраться

Куда ты захочешь, когда тебе 20

Раньше боялся лишиться азарта

Сегодня боюсь я лишь мысли о завтра

Может забить и пойти покутить?

Это ведь нам всё равно по пути

И дни превращаются в грустный мультфильм

Надежды сдающий в утиль

Темпы возрастают прямо на глазах

Даём по газам, желая доказать

Что покориться может нам любой валютный знак,

Но кто же знал, что на том свете — безнал?

Мы проносимся мимо десятков домов, в чужие не глядя окна

Если бы только представить ты мог, как мне одиноко

И так ждёшь судьбоносные знаки

Чтобы кто-то указал тебе цель

Я хотел бы в мульт Хаяо Миядзаки

Тогда бы счастливы все были в конце

Но жизнь — немного сложней

И мы в ней сгораем от мнений извне

С годами становимся злее

Страдаем от страха измен

Листал свою память и понял, что это — не книга, а просто открытки

Не помню сюжетов, остались цветные картинки и мысли-обрывки

Детство, ясли, на ночь сказки

Вечно грязный, вечер, прятки

Школа, юность, юмор, шалость

Где-то горесть, чаще — радость,

А потом универ, снова дома нетрезв, но тревоги здесь нету места

Стало больше друзей и подруг, так ведь будет всегда, и вот здесь мир треснул

Пока что принятие — это лишь сон из далёких идиллий

Всё реже звонит телефон, и всё чаще звонит мне будильник

Я добр к тому, кто мне даже не друг, это мой вечный недуг

Я будто не тут, настолько открыт, что прячусь у всех на виду

В каждом куплете обычно 16 строчек, но в этом не будет двух

Нарочно его не закончу, послушай со мной, что не сказано вслух…

И так ждёшь судьбоносные знаки

Чтобы кто-то указал тебе цель

Я хотел бы в мульт Хаяо Миядзаки

Тогда бы счастливы все были в конце

Серед засніжених північних гір, довгих важких доріг

Є королівство, в якому роками живе дуже сумний народ

Направив він до сонця свій погляд, але сонце — нездійсненний сон

Його застилають хмари з грозою, адже править велике зло

І так десятки років там кожен, хто в'якнути сміливий

Що хоче знайти світло, вичерпатися може у в'язкій порожнечі

І я — один із ніх

Затих усередині метушні

Шукаю себе у темряві |

Боячись свою, тінь

Раніше здавалося, що можна забратися

Куди ти захочеш, коли тобі 20

Раніше боявся позбутися азарту

Сьогодні боюся я лиш думки про завтра

Може забити і піти покутити?

Адже це нам все одно по шляху

І дні перетворюються на сумний мультфільм

Надії, що здає в утиль

Темпи зростають прямо на очах

Даємо по газах, бажаючи довести

Що підкоритися може нам будь-який валютний знак,

Але хто же знав, що на тому світі—безготівка?

Ми проносимося повз десятки будинків, в чужі не дивлячись вікна

Якщо б тільки уявити ти міг, як мені самотньо

І так чекаєш доленосні знаки

Щоб хтось вказав тобі ціль

Я хотів би в мульт Хаяо Міядзакі

Тоді би щасливі всі були в кінці

Але життя — трохи складніше

І ми в ній згоряємо від думок ззовні

З роками стаємо злішими

Страждаємо від страху зрад

Гортав свою пам'ять і зрозумів, що це — не книга, а просто листівки

Не пам'ятаю сюжетів, залишилися кольорові картинки та думки-уривки

Дитинство, ясла, на ніч казки

Вічно брудний, вечір, хованки

Школа, юність, гумор, витівка

Десь прикро, частіше — радість,

А потім універ, знову вдома нетверезий, але тривоги тут немає місця

Стало більше друзів і подруг, так буде завжди, і ось тут світ тріснув

Поки що прийняття — це лише сон з далеких ідилій

Все рідше дзвонить телефон, і все частіше дзвонить мені будильник

Я добрий до того, хто мені навіть не друг, це моя вічна недуга

Я ніби не тут, настільки відкритий, що ховаюся у всіх на виду

У кожному куплеті зазвичай 16 рядків, але в цьому не буде двох

Навмисне його не закінчу, послухай зі мною, що не сказано вголос…

І так чекаєш доленосні знаки

Щоб хтось вказав тобі ціль

Я хотів би в мульт Хаяо Міядзакі

Тоді би щасливі всі були в кінці