Хоаким - LeTai

Мне не хватает времени ни на что

Из-за лени и безделия я его лишён

Мне говорят уже давно: расти надо

Меня прости, мама, но я прокрастинатор

И пускай в головах у нас free space

Кто-то не поймёт и скажет: «Слишком просто»

Но если для тебя это пустое место

Друг мой, для меня это свободный космос

Услышь же мой голос ты издалека

Мы будем летать, да в облаках

Выдели день, выдели два

Времени выдели ты под дела

Оно закидает всё под диван

Даже когда рвёт тетива

Много из тех, кому хорошо

В душе ненавидят свои тела

И каждый из нас, пусть пешеход

Водить бы хотел большой Кадиллак,

Но эта мелочь обрисована во мгле

Её оставишь ты навек и с ней останешься на дне

Это мой грех.

Мысли выедают нас до талого

Не найти врага страшнее, чем собственная голова

Я однажды узнаю по ритму её

И мы будем парить, а под нами — Париж и Нью-Йорк

Нам друг друга поможет найти этот мотив,

Но пока лишь мы делаем то, что должны, а не то, что хотим

Среди протоптанных троп или продавленных трав

В кругу реальных миров мы смотрим только в экран

На мир уже всё равно, кто-то сказал и был прав

Что есть романтика в метро, бро, но не с утра

Пить бы до дна, да на века

Слушать осенний бы джаз

Вечно в бегах, нас нарекают

Чтобы боролись за шанс

Не можем вдохнуть, давит дедлайн

Ищем, где место есть нам

Побудь же со мною, не уходи

Успеешь вернуться к делам

И каждый носится как белка в колесе

Никто не знает, как сейчас проголосует Колизей,

Но когда несчастье сеют, нас сгоняют с томным воем

Мы восстанем Одиссеем, колесо чьё рулевое

И каким не оказался бы мой путь длинным

Я лишиться не могу познанья всех тайн

Ни за что бы не поверил, что мы все пингвины

Что мы лишь птицы, которым не дано летать

Я однажды узнаю по ритму её

И мы будем парить, а под нами — Париж и Нью-Йорк

Нам друг друга поможет найти этот мотив,

Но пока лишь мы делаем то, что должны, а не то, что хотим

Мені не вистачає часу ні на що

Через лінощі і безділля я його позбавлений

Мені кажуть уже давно: зростати треба

Мене вибач, мамо, але я прокрастинатор

І нехай у головах у нас free space

Хтось не зрозуміє і скаже: «Занадто просто»

Але якщо для тебе це порожнє місце

Друг мій, для мене це вільний космос

Почуй ж мій голос ти здалеку

Ми будемо літати, так у хмарах

Виділили день, виділили два

Часу виділи ти під справи

Воно закидає все під диван

Навіть коли рве тятива

Багато з тих, кому добре

В душі ненавидять свої тіла

І кожен з нас, нехай пішохід

Водити би хотів великий Кадилак,

Але ця дрібниця змальована в імлі

Її залиш ти навік і з ним залишишся на дні

Це мій гріх.

Думки виїдають нас до талого

Не знайти ворога страшніше, ніж власна голова

Я  одного разу дізнаюся за ритмом її

І ми будемо парити, а під нами — Париж і Нью-Йорк

Нам один одного допоможе знайти цей мотив,

Але поки лише ми робимо те, що повинні, а не те, що хочемо

Серед протоптаних стежок чи продавлених трав

У кругу реальних світів ми дивимося тільки в екран

На світ вже все одно, хтось сказав і мав рацію

Що є романтика в метро, ​​бро, але не з ранку

Пити би до дна, так на століття

Слухати осінній би джаз

Вічно в бігах, нас називають

Щоб боролися за шанс

Не можемо вдихнути, тисне дедлайн

Шукаємо, де місце є нам

Побудь же зі мною, не йди

Встигнеш повернутися до справ

І кожен носиться як білка в колі

Ніхто не знає, як зараз проголосує Колізей,

Але коли нещастя сіють, нас зганяють із томним виттям

Ми повстанемо Одіссеєм, колесо чиє рульове

І яким не виявився би мій шлях довгим

Я втратити не можу пізнання всіх таємниць

Ні за що би не повірив, що ми все пінгвіни

Що ми лиш птахи, яким не дано літати

Я  одного разу дізнаюся за ритмом її

І ми будемо парити, а під нами — Париж і Нью-Йорк

Нам один одного допоможе знайти цей мотив,

Але поки лише ми робимо те, що повинні, а не те, що хочемо