Ohm - Les Ogres De Barback

J’ai mon lot d’angoisses qui pèse au d’ssus d’ma pomme

J’ai le cœur gris et la vie monotone

Je ne suis pas fier d'être un homme

Avec son couteau et sa bite toute conne

Je fume de l’herbe et je bois du rhum

Pour égayer mes quelques neurones

Ma joie se décompose en deux tomes

Les matins sans voix, les soirs aphones

J’voulais t’aimer mais y’a qui dirait comme

Une épine dans l’pied, un vide qui résonne

Entre moi et l’amour si peu d’atomes

Crochus, le temps qui détruit mes hormones

J’ai cru comprendre que la vie est une somme

De coups tordus qui se pèsent en tonnes

Où est­il Dieu?

Que j’le traîne aux prud’hommes

J’ai rien signé, entre nous y’a maldonne

J’rêvais ma vie comme Huckleberry ou Tom

Plein d’aventures et l'école qui buissonne

Anéantir les moulins du royaume

Être un héros comme Quichotte Don

J’ai mon lot d’angoisses qui pèse au d’ssus d’ma pomme

J’ai l’humeur grise et la vie monotone

Je ne serai jamais, jamais fier d'être un homme

Avec sa raison qui déraisonne

J’voulais devenir fin gastronome

Bouffer la vie quand le bonheur rayonne

Mais le temps passe, et fade, et sans arôme

Des rois des riens, c’est moi qui ai la couronne

J’ai quitté l'école sans un diplôme

Des profs déçus qui m’ont dit «J'abandonne «Des parents qui m’ont rêvé astronome

Pour me voir devenir Monsieur Personne

Tout est si plat comme sorti d’une sit’com

Je subis ma vie, y’a plus rien qui m'étonne

J’veux disparaître comme Gomorrhe et Sodome

Face à face à ma dernière heure qui sonne

Fatigué du temps qui passe et m’assomme

Toujours l’impression que l’on me soupçonne

J’veux retourner dans mes rêves de môme

Ne plus être un lion qui survit dans la faune

J’ai pas fini, écoute la fin du psaume

D’un enfant des rues, enfant d’la zone

Qui agit en responsable autonome

Noie son chagrin sur le magnétophone

Comme un pansement sur tous mes hématomes

Je pose des bombes de mots sur l’Hexagone

Ma devise calée au métronome:

Liberté, égalité et microphone

Я маю свою частку тривог, яка важить понад моє яблуко

У мене сіре серце і одноманітне життя

Я не пишаюся тим, що я чоловік

З його ножем і його тупим членом

Я курю траву і п'ю ром

Щоб скрасити мої кілька нейронів

Моя радість розбита на два томи

Безголосі ранки, безголосі вечори

Я хотів любити тебе, але є хто скаже, як

Шип в боці, порожнеча, що лунає

Між мною і коханням так мало атомів

Крокус, час, який руйнує мої гормони

Я розумію, що життя - це сума

Трюки, які важать тоннами

Де Бог?

Що я тягну його до пруда

Я нічого не підписував, між нами невірна угода

Я мріяв про своє життя, як Гекльберрі чи Том

Повна пригод і густа школа

Знищити млини королівства

Будь героєм, як Кіхот Дон

Я маю свою частку тривог, яка важить понад моє яблуко

У мене сірий настрій і одноманітне життя

Я ніколи, ніколи не буду пишатися тим, що я чоловік

Зі своєю необгрунтованою причиною

Я хотів стати гурманом

Їжте життя, коли сяє щастя

Але минає час, і м’який, і без аромату

З королів ніщо я маю корону

Я залишив школу без диплома

Розчаровані вчителі, які сказали мені «Я здаюся» Батьки, які мріяли про мене як астронома

Бачити, як я став Містером Ніхто

Це все так плоско, як прямо з ситкому

Я живу своїм життям, мене вже нічого не дивує

Я хочу зникнути, як Гоморра і Содом

Віч-на-віч у мій останню годину, яка вдарила

Втомився проводити час і нокаутувати мене

Завжди відчуваю, що я під підозрою

Я хочу повернутися до своїх дитячих мрій

Більше не будь левом, що виживає серед дикої природи

Я ще не закінчив, дослухайся до кінця псалма

Дитина вулиці, дитина зони

Який виконує функції автономного менеджера

Затопіть його печалі на магнітофоні

Як бинт на всіх моїх синцях

Я поставив бомби зі словами на шестикутник

Мій девіз налаштований на метроном:

Свобода, рівність і мікрофон