Histoire de pêche - Les Cowboys Fringants

Le petit pêcheur gaspésien

Suivait son père chaque matin

Quinze ans et demi et déjà le pied marin

Sous la lueur d’un vieux fanal

Accompagné par les étoiles

Prenait le large le vent dans les voiles

Tous les jours son père lui disait

Quand ils remontaient les filets

Y’a tant de poissons dans le St-Laurent

Qu’on en aura jusqu'à la nuit des temps

Et au bout de quarante saisons

Le paternel comme de raison

Décida de jeter l’ancre pour de bon

Le petit pêcheur gaspésien

Qui n’avait plus rien d’un gamin

Prit la relève du bonhomme haut la main

Comme les pêcheurs des environs

Il voulut prendre de l’expansion

Troqua le vieux bateau pour un plus grand

On ne peut pas arrêter le changement

Le petit pêcheur gaspésien

Roulait sa bosse avec entrain

Dans les années soixante-dix et quatre-vingts

Et pour mieux runner sa business

Il prit avec lui ses deux fils

Comme le père l’avait fait avec lui jadis

La pêche était en plein essor

C'était l'époque des grands records

Ils revenaient chaque jour à marée basse

Le bateau rempli de morues bien grasses

Puis un coup dur pour la région

Que de la brume à l’horizon

On aurait dit qu’il y avait moins de poissons

Partout on niait l'évidence

Mais la rumeur courait dans l’anse

Que l’on aurait surestimé l’abondance

Comme il n’y a plus de morues

Et que les prises diminuent

Les scientifiques ont crié: halte-là!

Il fallut vite imposer des quotas

La morue reviendra bien vite

Répétaient les plus optimistes

Même si plusieurs allaient droit vers la faillite

Beaucoup de jeunes gens de la place

Découragés partirent en masse

Y’a pas de jobs icitte qu’est ce que tu veux qu’on fasse?

Quand on base une économie

Toute sur une même industrie

C’t’un peu comme mettre ses oeufs dans l’même panier

On reste le bec à l’eau quand y’est vide

Le petit pêcheur gaspésien

Sent monter en lui le chagrin

Quand il voit ses garçons exilés au loin

Les deux ont les pieds bien au sec

L’un à Montréal l’autre à Québec

Plus jamais ils ne sentent l’odeur du varech

Le poisson n’est jamais rev’nu

Et son beau bateau fut vendu

Il ne lui reste que le paysage

Et ses souvenirs quelque part au large

Маленький гаспезіанський рибалка

Щоранку йшов за батьком

П'ятнадцять з половиною років і вже морська нога

Під сяйвом старого маяка

У супроводі зірок

Відплив з вітром у вітрила

Щодня йому розповідав батько

Коли вони розтягували сітки

У Св. Лаврентія так багато риби

Що будемо мати до світанку часів

І через сорок сезонів

Батьківський як розум

Вирішив назавжди кинути якір

Маленький гаспезіанський рибалка

У якого вже не було нічого від дитини

Переняла у хлопця руки вниз

Як і місцеві рибалки

Він хотів розширитися

Поміняли старий човен на більший

Ви не можете зупинити зміни

Маленький гаспезіанський рибалка

Закотила горбом із задоволенням

У сімдесятих і вісімдесятих роках

І краще вести свій бізнес

Він взяв із собою двох своїх синів

Як робив з ним батько давно

Риболовля процвітала

Це був час великих рекордів

Вони поверталися щодня під час відпливу

Човен, повний жирної тріски

Потім удар по області

Лише туман на горизонті

Здавалося, риби стало менше

Скрізь ми заперечували очевидне

Але по бухті пішла чутка

Щоб ми переоцінили достаток

Як тріски вже немає

І улов зменшується

Вчені кричали: стоп!

Швидко довелося вводити квоти

Тріска скоро повернеться

Повторював найоптимістичніший

Навіть незважаючи на те, що багато хто пішли прямо на банкрутство

Багато молодих місцевих жителів

Знеохочений масово пішов

Тут немає роботи, що ви хочете, щоб ми робили?

Коли ми базуємо економіку

Все про одну галузь

Це трохи схоже на те, щоб класти яйця в один кошик

Ми залишаємось у воді, коли вона порожня

Маленький гаспезіанський рибалка

Відчуває, як у ньому набирається смуток

Коли він бачить своїх хлопців засланих далеко

У обох сухі ноги

Один у Монреалі, інший у Квебеку

Вони більше ніколи не відчувають запаху ламінарії

Риба так і не повернулася

І його чудовий човен був проданий

Залишився тільки пейзаж

І його спогади десь за кордоном